Найбільші фактори дефіциту для фермерів України та ЄС — це земля і робоча сила
Директор Лейбніц-Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою (IAMO) Альфонс Бальманн та генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Роман Сластьон подискутували про головні проблеми агросектору України та порівняли їх із нагальними проблемами німецьких колег. Йшлося про те, як головні виклики перетворити на переваги.
Роман Сластьон: У вас великий досвід аналізу діяльності агрохолдингів у світі, як ви оцінюєте сучасний розвиток таких структур в Україні та Європі? Чи можна порівнювати українські агрохолдинги з аналогічними підприємствами в Європі?
Альфонс Бальманн: В Європі та Німеччині зокрема немає таких великих агропідприємств. Продукція надходить із сімейних ферм. Як правило, такі ферми працюють досить ефективно, адже вони використовують сучасну техніку.
Якщо розглядати конкуренцію між великими й дрібними фермами, вона особливо гостро відчувається на ринках праці та землі. Це характерно і для України теж. Українські ферми значно підвищили свою ефективність за останні роки. В результаті ціни на оренду землі та заробітні плати почали зростати, оскільки земля і робоча сила стали факторами дефіциту. Це означає, що великі сільгосппідприємства, які стали більш ефективними і прибутковими, тепер стикаються зі зростаючими витратами саме на ці два напрямки. Це призводить до зниження прибутку, тому сьогодні тільки найефективніші господарства є прибутковими та конкурентними на ринку. Таке ж явище ми спостерігаємо і в Німеччині.
Роман Сластьон: Так, в Україні ми відзначаємо, що за останні роки заробітна плата в сільському господарстві майже подвоїлася. Такий же тренд спостерігається і в питанні оренди землі. На даний момент ми вже досягли ціни в середньому $150 за гектар, і, за прогнозами, в найближчі 5-10 років ціна оренди може зрости до $300. У той же час, прибутковість агробізнесу буде поступово знижуватися.
Багато компаній тільки зараз усвідомили цей виклик і намагаються знайти якісь альтернативні шляхи розвитку. Варіанти можуть включати диверсифікацію, більш сильну вертикальну інтеграцію або пошук виробництва нішевих продуктів.
Альфонс Бальманн: Так, виробництво нішевих продуктів — це добре, проте нішевий ринок доволі обмежений, і виникає запитання: чи має цей сектор перспективи для розширення? Чи можна збільшити, наприклад, кількість клієнтів?
Ніша може бути варіантом для окремих підприємств, але це рішення не для всіх. Тоді це не ніша.
Щодо проблеми обмежених ресурсів, в Україні ще кілька років тому говорили, що в аграрному секторі дуже багато робочої сили. Тепер ситуація змінилась, і виявилося, що кваліфікованої робочої сили катастрофічно не вистачає. Україна конкурує за кваліфіковану працю з фермерами з ЄС, які платять набагато вищі зарплати.
Хочу відмітити, що в даний час у Європі відбуваються протести фермерів. Аграрії протестують проти посилення законодавства щодо екологічних стандартів. У Німеччині досить багато районів, у яких спостерігаються проблеми з ґрунтовими водами у зв’язкуз високим вмістом нітратів. У багатьох районах німецьким фермерам дозволено використовувати тільки 80% нітратів від необхідного їм обсягу. В результаті знижується не тільки врожайність, але і якість продукції. У майбутньому Німеччина зможе виробляти багато пшениці, але невисокого ґатунку, яка використовується для виробництва хліба.
Тож, можливо, одним із варіантів для України може стати розширення виробництва високоякісної пшениці, яка має попит на західноєвропейських ринках.
Роман Сластьон: Наш уряд також має намір прийняти правила ЄС із багатьох екологічних питань, включаючи використання пестицидів. Для наших фермерів це теж буде проблемою, адже вони використовували дешеві та ефективні засоби захисту, і тепер їм потрібно буде перейти на більш екологічно чисті, але дорогі продукти, які не мають тієї ефективності контролю деяких шкідників і т.д.
Альфонс Бальманн: Український агробізнес повинен зайняти проактивну позицію в цьому напрямку. В даний час у Німеччині ми стикаємося з тим, що агросектор знаходиться під тиском у зв'язку з багатьма екологічними проблемами. Багато з них вже добре відомі та зрозумілі, але фермери не реагують. Всі господарства знаходяться під сильним тиском, з одного боку, в економічному плані, адже ціни досить низькі. З іншого боку, у деяких районах Німеччини кілька років був неврожай через посуху. Тому фермери протестують.
Виникає запитання: а що Україна може почерпнути для себе з ситуації в Європі?
Фермери повинні відслідковувати, оцінювати та повідомляти про те, що вони роблять. Якщо ви збираєте відповідну інформацію стосовно ваших дій для покращення стану довкілля, ви краще підготовлені для політичних дебатів. У іншому випадку, у вас не буде аргументів, і доведеться зайняти оборонну позицію. Треба вчасно починати збирати інформацію.
Другий важливий момент — це активна співпраця з екологічними групами. Якщо з часом ви встановите довірчі відносини з цими групами, це буде корисно для репутації аграрного сектору, особливо для дуже великих фермерських господарств, оскільки до них найбільше прикута увага суспільства.
Роман Сластьон: Ми також час від часу спостерігаємо деякі не дуже зручні ситуації. Часто виникають конфлікти між великими землевласниками і екологічними організаціями. Наразі багато компаній працюють над впровадженням нових технологій та заявляють, що прагнуть у своєму бізнесі до більшої відповідальності щодо впливу на навколишнє середовище.
В Україні протести фермерів теж є, але вони більше пов'язані з іншим питанням, яке стосується земельної реформи, яка активно обговорюється протягом останніх шести місяців в Україні. Це пов'язано з тим, що зараз парламент намагається ухвалити законопроєкт про ринок землі в Україні, який вступить в силу в жовтні поточного року.
Що ви думаєте про ринок землі та модель, яка пропонується зараз?
Альфонс Бальманн: Відчувається, що Україна починає створювати ринок землі не тільки на користь компаній, але і на користь землевласників. Їм вигідно мати можливість продавати землю. Зрештою, їм було б краще, якби іноземцям також дозволили купувати землю. Тоді ціни на землю будуть вище, і у них буде більше варіантів продати свою земельну ділянку.
Потрібно також розуміти, що купівля землі пов'язана з великим капіталом, особливо з акціями. Але і з купівлею земельних ділянок треба бути обережним, адже це може призвести до ситуації, коли агропідприємство витрачає багато фінансових ресурсів на інвестиції в землю і скорочує свої інвестиції в технології. В результаті, воно може втратити свої конкурентні позиції.
Роман Сластьон: Дійсно, це може вплинути на той рівень продуктивності та зростання виробництва, який ми спостерігали останніми роками. Сьогодні українські фермери цілком конкурентоспроможні у виробництві кукурудзи, зерна та соняшникової олії. Одночасно з цим, ми імпортуємо багато продуктів тваринного походження, молочних продуктів. У 2019 р. ми імпортували близько 20 тис. т сиру, в основному — з Європи (Польща, Німеччина, Франція). Тут ми бачимо, що конкурентоспроможність європейських виробників вища завдяки державній підтримці, яку фермери отримують в рамках сільськогосподарської політики.
Альфонс Бальманн: Так, але потрібно розуміти, що в Німеччині є локальна конкуренція землі та трудових ресурсів, яка визначає вартість. У нас фермери отримують багато субсидій від ЄС, але в підсумку ці дотації дістаються землевласнику, який здає землю в оренду. Фермери від цього не виграють, проте вони не можуть позбутися цих платежів. Вихід із цієї ситуації знайти важко. В результаті, європейська фермерська система субсидується недостатньо ефективно, і в багатьох районах є проблеми з дуже високою місцевою конкуренцією.
У Західній Європі, наприклад, є багато регіонів із шаленою конкуренцією молочних фермерів. Більшість підприємств є збитковими за поточними цінами, тому що ціни на молоко в ЄС перебувають на рівні світових ринків. Вони не заробляють багато грошей та змушені продавати продукти за дуже низькою ціною на міжнародні ринки, включаючи Україну.
Що може зробити Україна, щоб мати сильніший сектор переробки і розвинути галузь тваринництва? Щодо виробництва курятини — ситуація хороша. У свинарському і молочному секторах, зокрема, ви повинні інвестувати багато капіталу. Недостатньо інвестувати тільки в молочне виробництво або свинарство. Одночасно з цим, потрібні інвестиції в забійні комплекси, в переробку м'яса, щоб у результаті отримати кінцеві продукти, які будуть конкурентоспроможними не лише в українських супермаркетах, але і на світових ринках.
Роман Сластьон: Коли ми говоримо про продукти тваринного походження, при експорті ми повинні пам'ятати, що існує багато санітарних бар'єрів, а також проблем із правилами безпеки харчових продуктів.
Альфонс Бальманн: Так, це вимагає наявності скоординованої інвестиційної системи відповідно до високих світових стандартів.
Роман Сластьон: Коронавірус сьогодні — досить гаряча тема. Він вплине на сільське господарство та на інші сектори світової економіки. Але наскільки сильно? Чого очікувати?
Альфонс Бальманн: Можна не сумніватися, рецесія буде. Мені самому цікаво, що станеться з аграрним сектором, з продовольчим сектором. Сподіваюсь, що політики знайдуть способи забезпечення подальшого функціонування сільського господарства і харчової промисловості. Ферми працюють у такому режимі, що не можуть зупинити виробництво навіть на день. Особливо це стосується тваринницьких ферм. Якщо у них будуть проблеми з коронавірусом в разі зараження співробітників, виникає запитання: як продовжувати виробництво? Не можна вбити всіх корів або свиней за один день.
Всьому світу потрібна політика, що дозволяє бізнесу продовжувати виробництво, щоб люди могли споживати продукти харчування. Політика повинна визначити пріоритети для сільськогосподарського сектору.
Роман Сластьон: Важливе не тільки виробництво, але і логістика — як то кажуть, «з лану до столу».
Альфонс Бальманн: Ось тут якраз підвищується роль УКАБ. Вам потрібно спілкуватися з політиками, обговорити, що має бути зроблено; які є можливості, щоб сільськогосподарське виробництво, переробка та логістика продовжували працювати. Ми не можемо допустити голод через коронавірус.
Костянтин Куц спеціально для AgroPortal.ua