Стає гаряче, або Чому зміни клімату змушують аграріїв відмовлятися від кукурудзи
Пізніше, у вересні цього року вона виступила з емоційною промовою на Генеральній асамблеї ООН, звинувативши світових лідерів у бездіяльності. Відтоді Грета стала чи не месією екологічного руху. 16-річну школярку почали приписувати до найвпливовіших людей планети.
Тим часом останній звіт Світового економічного форуму та Boston Consulting Group говорить про те, що проблема зміни клімату дійсно не є надуманою. 2019 рік уже став четвертим найтеплішим в історії людства. Якщо середня глобальна температура продовжить зростати нинішніми темпами, то до 2100 року світ прогріється на 3–5°C. Це призведе до катастрофічних наслідків для людської цивілізації — втратяться острівні території, безліч населення стане екологічними біженцями.
У звіті йдеться, що уряди країн, компанії чи то інвестори, які вкладають гроші у виробничий бізнес, роблять замало для того, щоб знизити траєкторію викидів СО2 та не сприяти подальшому потеплінню. Витрати на боротьбу із забрудненням повітря знижуються, хоча є доступні технологічні рішення для зменшення викидів вуглецю.
Світ на роздоріжжі
У 2020 році повинна настати повна реалізація Паризької угоди щодо зміни клімату. Вона передбачає, що країни мають домовитись і не допустити перевищення середньої глобальної температури більш ніж на 2°C, а рекомендовано — на 1,5. До цієї згоди у 2015 році дійшли 197 держав.
Однак поки що проведеної роботи явно замало. Бідні країни, які часто є найбільшими продуцентами СО2, не мають грошей, аби знизити забруднення атмосфери. А багаті не виявляють великого бажання вкладати кошти.
Великі компанії починають добровільно знижувати рівень викидів на своїх заводах. Тим не менш, лише третина з 7000 корпорацій звітує щодо забруднення атмосфери вуглецем. Ще менша кількість поставили це собі за мету та виробили конкретний план дій задля її досягнення.
Світ знаходиться на роздоріжжі й потребує об'єднання зусиль та швидкої реакції, йдеться у звіті Світового економічного форуму. Лише 67 із 193 держав-членів ООН, на які припадає 15% викидів, прийшли до норми, «чистого нуля» — коли викиди вуглецю і його «споживання» природою є збалансованими.
Натомість Китай, який несе відповідальність за чверть усіх викидів СО2, робить все з точністю до навпаки. Нещодавно там відновили будівництво найбільшої у світі електростанції, що працюватиме на вугіллі. У США, на які припадає найбільша частка накопиченого CO2, високопоставлені урядові чиновники відкрито заперечують науку про клімат і відмовляються брати на себе виконання попередніх зобов'язань.
Тепло, ще тепліше
Показовою у плані міжнародних настроїв стала кліматична 25-та конференція в Мадриді. Учасникам вдалося погодити мінімальні компроміси щодо захисту клімату та зменшення шкідливих викидів. А сподівання острівних держав на створення Фонду боротьби з наслідками кліматичних змін так і лишилися сподіваннями.
Між тим, зміни клімату призводять до нових температурних рекордів. Дуже постраждали від спеки в цьому році Франція, Німеччина, Фінляндія. В Україні в 2019 р. перевищено рекорд середньорічної температури на 2,5°C.
«2019 рік був надзвичайним у плані погодних умов. Вперше ми мали такий період, коли з 12 місяців лише в одному (липні) середньомісячна температура була близькою до кліматичної норми. Решту місяців температура була зависокою для нас. У тому числі 5 місяців — лютий, березень, червень, жовтень, листопад — виявилися аномально теплими», — розповідає в ефірі AgroFM начальник відділу агрометеорології Укргідрометцентру Тетяна Адаменко.
У грудні Україна знову йде на рекорд. Метеорологічно цей місяць нагадує початок листопада або березня.
«18 грудня був побитий рекорд найвищої температури в м. Києві за більш ніж 140 років — +14,6°C. У Львівській області денні температури перевищували 17°C. З 2011 р. грудень поступово перестає бути зимовим місяцем», — каже Адаменко.
«Рожева» зима
Непередбачувані погодні умови вносять все більше ризиків у ведення сільського господарства. Приміром, якби у червні цього року не було аномальної спеки, Україна мала би абсолютний рекорд із врожаю озимої пшениці. Однак, зазначає Адаменко, високі температури спричинили передчасне дозрівання зерна.
Озимим культурам під урожай 2020 р. поки нічого не загрожує — більше 50% посівів були проведені в жовтні. Якби зима настала в календарні терміни, то більша половина посівів пішла б у зиму в недорозвиненому стані.
«Зараз ми маємо прекрасні результати по всій території України, крім Черкаської та Одеської областей, там були великі засухи», — говорить Адаменко. Загалом доля озимих культур залежатиме від того, як проходитиме похолодання — вся зима ще попереду.
Водночас світові центри прогнозування погоди, які роблять довгострокові передбачення, зійшлись на тому, що у нас буде «рожева» — тепла зима.
Остання крапля
Ще одна проблема, окрім прямого впливу спеки, — нестача вологи. Адаменко зазначає, що Україна цьогоріч має один із найгірших рівнів зволоження ґрунту за останні 10 років. Це змушує аграріїв пристосовуватися: змінювати технології, купувати ефективну техніку, впроваджувати інновації.
Приміром, якщо раніше кукурудзу в Україні сіяли з міжряддям 70 см, то зараз переходять на міжряддя 50 см. Це дає більш рівномірне розміщення рослин, скоріше закриття міжрядь та збереження дефіцитної вологи.
«Цього року ми повністю змінили парк сівалок та перейшли на 50-сантиметрове міжряддя. Надбавка врожайності порівняно з традиційною технологією — від півтонни до тонни кукурудзи на гектарі», — діляться в LNZ Group.
Окрім того, посуха змушує аграріїв переходити з традиційних на рідкі форми комплексних добрив. Через нестачу вологи сухі добрива просто не спрацьовують, говорять виробники.
Аналогічно — у сфері захисту рослин. Зміни клімату ведуть до необхідності зміни портфеля ЗЗР. З'являються нові препарати, що відповідають актуальним викликам, з якими стикаються аграрії.
Ще — змінюються ніші для господарювання. На півдні України стартує програма з вирощування мигдалю у промислових масштабах. А в Харківській області відмовляються від вирощування кукурудзи — кількість опадів стає занадто малою, щоб отримати достатній врожай.
Наталія Рекуненко, Наталія Помянська, AgroPortal.ua