Нестабільна культура: чи сіятимуть аграрії просо

«Минулий маркетинговий рік (2019-2020 рр.) був достатньо збалансований, не відчувалося ні надлишку, ні дефіциту сировини. Протягом сезону закупівельна ціна закономірно зросла з 6 до 8 тис. грн/т, за органічну сировину ми даємо до 100% органічної надбавки — ціна удвічі вища», — розповідає керівник ТОВ «Агрофірма «Поле» Іван Томенко. Підприємство переробляє просо на крупи, закуповуючи сировину, як звичайну, так і органічну, в українських сільгоспвиробників.

Іван Томенко відзначає, що порівняно з цінами на гречку динаміка підвищення цін на просо та пшоно була незначною: «Коридор в 7-9 тис. грн/т — це справедлива ціна для такої круп’яної культури як для виробника, так і для переробника та споживача, адже на весну залишки якісної сировини повинні коштувати дорожче, ніж під час збору врожаю. Просто на тлі інших круп’яних культур це підвищення було не таким відчутним».

Виробництво проса: позитивна динаміка

В асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) зазначають, що протягом останніх 5 років в Україні спочатку спостерігалося просідання обсягів виробництва проса з поступовим його відновленням та навіть збільшенням. Наприклад, різке зменшення обсягів виробництва проса до 80 тис. т в 2017-2018 МР призвело до зростання ціни практично втричі: з 3400 грн у липні 2017 року до 15500 грн у червні 2019 року (дані «АПК-Інформ», попит, CPT). Таке зростання ціни послугувало стимулом для відновлення виробництва даного продукту і, відповідно, подальшої стабілізації ціни.

В Інституті аграрної економіки пояснюють, що зростання валового збору проса в Україні в 2020 році до 257 тис. т обумовлено збільшенням посівних площ на 64,1% проти 2019 року. При цьому урожайність проса у 2020 році становила 16,8 ц/га, що на 12% нижче, ніж роком раніше.

«З кожним роком клімат України стає все більш посушливим, через це доволі часто страждають більш поширені для України культури: кукурудза, пшениця. Особливо це стосується півдня України. Просо якраз є посухостійкою культурою, тому його все частіше вводять у сівозміну задля зменшення ризиків через погодні умови. Додатковим фактором зростання посівних площ під просо послугував стабільний попит на світовому ринку з одночасним зменшенням пропозиції від Російської Федерації. Дана країна зменшила посіви проса та збільшила частку реалізації на внутрішньому ринку», — пояснює аналітик УКАБ Світлана Литвин.

«Минулого року, коли була тепла осінь і аномально сухий вересень, просо успішно культивували і на півночі, зокрема в Київській, Чернігівській областях, отримували хороший урожай — по 4-5 т/га, а південь, особливо Бессарабія, минулого року «вигорів», — розповідає Іван Томенко.

Як стимул — нові експортні ринки

За інформацією УКАБ, у 2020 році Україна стала найбільшим експортером проса в світі. Далі йдуть США, Індія та Російська Федерація. Лідируючу позицію в міжнародній торгівлі було досягнуто також завдяки зменшенню пропозиції на світовому ринку не лише від Російської Федерації, а й США.

«В світі існує стабільний, але доволі низький попит на просо на рівні 300-350 тис. т. Це становить лише 0,14% світового імпорту всіх зернових культур. Найбільшими імпортерами проса в 2019 році були: Індонезія (21% обсягу світового імпорту), Німеччина (7%), Бельгія (6%), ОАЕ (5%) та Нігерія (5%)», — зазначає Світлана Литвин.

90% готової продукції «Агрофірма «Поле» відправляє на експорт. Минулого року поставки склали близько 3 тис. т круп, це немалий обсяг для такої нішевої культури, як просо, вважає Іван Томенко.

На виробництві «Агрофірми «Поле» просо акумулюють, зберігають на елеваторах, потім проводять очищення та переробку зерна. Готову продукцію постачають лише у біг-бегах, без роздрібного фасування. Минулого року компанія провела ребрендинг власної ТМ Pole. Зараз на підприємстві модернізуємо технологію, закупили установку з гідротермообробки, що дозволить збільшити термін зберігання крупи без окислювальних процесів.

«Постачаємо крупу до 23-х країн світу, найбільше до країн Європи, де нас добре знають і репутація працює на нас, цього року вже вийшли на північноамериканський (Канада) та азійські ринки. Проте, враховуючи високу вимогливість щодо безпеки та якості з боку європейських покупців, освоювати нові ринки нам легко», — додає Іван Томенко.

За його словами, українські виробники не планують розширювати посіви під просо. Це пояснюється значно вищою рентабельністю виробництва загальних фуражних культур (пшениці, ячменю), а також соняшнику та сої.

«Просо трохи затрималося у рості цін, тому цього року воно буде практично найменш рентабельним. Посіви скоротяться на 30-40%, і на наступний рік ціна буде знову рости», — прогнозує виробник.

Органічне просо — висока рентабельність і попит

Іван Томенко розповідає, що органічного проса останні десять років постійно не вистачає для переробки: «Ми збалансовуємо попит і пропозицію, щоб не обвалювати ринок. Взагалі органічний ринок має сильну волатильність цін: періоди високих цін змінюються періодом низьких. Два-три роки тому вартість традиційного проса настільки зросла, що «наздогнала» органічне, ми також підняли закупівельну ціну на органічну сировину з 330 до 380 євро за тонну. Зараз просо входить до трійки найбільш рентабельних органічних культур».

Враховуючи, що просо невибагливе до вимог органічного виробництва, аграрії стабільно розширюють посіви, тому на 2021-2022 рік очікується незначне перевиробництво.

«Агрофірма «Поле» має постійний пул сертифікованих органічних виробників проса, за останні п’ять років уже відібрали надійних постачальників.

Внутрішній ринок

Згідно даних FAOstat, у 2018 році 65% внутрішнього споживання проса йшло на використання в їжу населенням, 27% — на корм сільськогосподарським тваринам, решта — насіння та природні втрати.

В УКАБ відмічають, що в Україні доволі низький показник споживання проса на душу населення. В 2018 році він становив 0,8 кг. При цьому середньосвітовий показник споживання даної культури знаходиться на рівні 3 кг/людину/рік.

Людмила Лебідь, Валентина Оврас, AgroPortal.ua