#Індекс АПК. Хмельницька область

05 липня 2019, 06:25 5055

Хмельниччина — унікальна область за своїм географічним розташуванням, адже охоплює всі кліматичні зони, які є в Україні. Завдяки цьому місцеві аграрії можуть вирощувати на своїх полях всі культури, і донедавна стабільні погодні умови дозволяли збирати високі врожаї. Та цьогорічний травень видався аномальним для регіону за кількістю опадів: при нормі 65 мм за місяць випало, в залежності від району, від 4 до 6 норм опадів. Це найвищий показник за весь час метеорологічних спостережень, починаючи з 1960 року.

Хмельницька область, за даними дослідження Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою (IAMO) і асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», демонструє досить високу технічну ефективність ведення сільського господарства. Зокрема, по тваринництву має достатньо високі показники, а по рослинництву — недотягує лише декількох пунктів, щоб отримати лідерство в галузі серед інших областей. 

Рослинництво без діджиталізації — приречене

За словами начальника управління соціально-економічного розвитку аграрного комплексу департаменту агропромислового розвитку Хмельницької ОДА Андрія Лакусти, Хмельниччина останні роки входить до п’ятірки кращих областей України за валовим виробництвом зернових та технічних культур. Так, у 2018 році валовий збір зернових склав 3,8 млн т, що більше за показники 2017 року на 400 тис. т. Цього вдалося досягти завдяки гарним результатам агроформувань Хмельниччини та сприятливим погодним умовам.

Одним із провідних господарств регіону, що займається вирощуванням зернобобових культур та насінням олійних культур, є філія «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП», головний офіс якого знаходиться в селі Новоставці Теофіпольського району. Особливістю господарства є його розгалуженість, адже воно має аж 6 відділків, у кожному з яких є свій агроном.

Сьогодні площа філії складає 28 300 га, де вирощують соняшник, сою, ріпак, кукурудзу, пшеницю, цукровий буряк та ячмінь. Ярий ячмінь, до речі, як пивоварний здається на Славутський солодовий завод.

Вирощуванням кукурудзи раніше не займалися через її надмірну вологість. Проте зі зміною клімату, технологій та появою нового насіння змінилася і сівозміна. Загалом кукурудза для філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» є однією з основних культур для вирощування птиці. Тому пошуки ідеального насіння тривали досить довго. 

«Років два тому ми сіяли дуже багато демо, по 4 рядки до 80 гібридів. Завдяки цьому вдалося підібрати найбільш підходящий гібрид кукурудзи для нашої зони, — розповідає агроном з насінництва Віталій Дідух. — Гібриди кукурудзи KWS ідеально підійшли для нас — швидко достигають та мають хорошу вологовіддачу. Користуємося гібридом кукурудзи на силос КВС 381 ФАО 350 та гібридами кукурудзи на зерно КАНЬЙОНС ФАО 230 і КЕЛТІКУС ФАО 270. В цьому році ми вперше засіяли цим насінням 2 тис. га з 6 тис. га, тобто практично третину, решта у нас гібриди інших компаній по 500-600 га максимум».

 Віталій Дідух
Джерело фото: AgroPortal.ua

Густоту посіву кукурудзи підприємство узгоджує із фахівцями компанії «КВС-УКРАЇНА». Віталій Дідух говорить, що вони краще знають, як працює їхній товар, проте в технологічних питаннях користуються досвідом лише своїх агрономів.

«N.B.!» Метод спроб і помилок, або Чому Хмельниччина надає перевагу кукурудзі KWS 

Найбільшу економіку в сівозміні дають ріпак і соняшник. А от площі під цукровий буряк у цьому році довелося зменшити. «В минулому сезоні ми мали близько 1 тис. га під буряк, проте в цьому році через низьку ціну на цукор скоротили її наполовину. Тим паче, що в часі збір буряків співпадає із кукурудзою. Тепер вирощуємо їх лише на паї», — констатує провідний агроном відділку №2 Юрій Парчевський. 

 Юрій Парчевський
Джерело фото: AgroPortal.ua

Розмову із працівниками господарства продовжуємо вже в звичних для них умовах — в полях. Через межу бачимо два поля кукурудзи з різницею в посіві у 10 днів.

«На урожай суттєво впливає термін посіву та агрегати, якими сіяли культури, — говорить Юрій Парчевський. — На цьому полі явно кращий результат. При посіві гібриду кукурудзи КВС 381 ФАО 350 силосного напрямку ми використовували сівалку Great Plains-1625. В цьому році вперше вирішили посіяти кукурудзу «шахматкою», адже потрібно творчо підходити до ведення господарства, аби підвищити його ефективність».

 Джерело фото: AgroPortal.ua

В результаті нової технології посіву в філії сподіваються отримати вищу урожайність зеленої маси на силос.

МХП — це в першу чергу діджиталізація. «Два роки тому на всю техніку у філії встановили GPS-контроль. Дизельні двигуни, наприклад, обладнані проточними лічильниками, і лише за минулий рік використання дизпалива зменшилося на 600 тонн, — із задоволенням розповідає начальник відділу цифрових технологій Дмитро Гнатюк. — Ми повністю перейшли на імпортну сучасну техніку, такий трактор як Т-150 використовується лише для підвозу води чи прогортання снігу. Вся важка техніка облаштована автопілотами, які зменшують перекриття, а сівалки точного висіву мають відсікання секцій, відповідно маємо економію насіння. Крім того, на сівалках встановлена система Precision Planting, завдяки чому досягається сингуляція до 98%, немає проблем з двійниками».

 Дмитро Гнатюк
Джерело фото: AgroPortal.ua

З двійниками проблем немає, а от з мережевим покриттям є. Проте на супутниковий інтернет Ілона Маска надій не покладають. «Супутниковий інтернет запрацює аж у 2020-2021 рр., а в нас немає часу чекати. Ми все впроваджуємо і доналаштовуємо в процесі. Що не вийшло у системі — в 1С вручну підправили і пішли далі, ніхто нікого не чекає. Все іде вперед», — говорить Дмитро Гнатюк. 

Аграрний бізнес з голландською харизмою

Четвертий рік господарює на Хмельниччині голландець Том Ягер. Бізнес тут започаткував його батько, створивши аграрне підприємство. Освоївшись і налагодивши роботу, він вирушив далі — в Польщу, де теж займається аграрним бізнесом, а Тому передав керівництво двома українськими підприємствами — «Нові аграрні технології» та «Проскурів», в обробітку яких знаходиться 6,5 тис. га.

«Щоб диверсифікувати ризики, ми вирощуємо багато культур. На наших полях у цьому році 30% займає пшениця, по 10% припадає на соняшник і цукровий буряк, 20% засіяно кукурудзою, 7% — соєю. Також маємо 280 га ячменю, який здаємо на завод для виготовлення солоду, 80 га жита, 140 га гороху. Другий рік вирощуємо квасолю, торік зібрали 3 т/га, реалізовуємо на переробку та експорт», — розповідає Том Ягер.

Джерело фото: З особистого архіву Тома Ягера
Джерело фото: З особистого архіву Тома Ягера

За його словами, по цукровому буряку вже багато років співпрацюють з Старокостянтинівським цукровим заводом, і таке надійне партнерство є причиною продовжувати вирощувати цю культуру.

Варто зазначити, що Старокостянтинівський цукровий завод розширив діяльність і збільшив потужності, викупивши Шепетівський цукровий завод. Загалом на Хмельниччині працює 5 цукрових заводів, а цукрові буряки з року в рік в середньому займають площу в межах 30 тис. га. Найбільшим цукровим заводом області є Наркевицький, що належить агрохолдингу «Астарта-Київ».

Крім того, господарство має близько 80 га саду, де вирощуються яблука, вишні та полуниці, от і минулого року заклали молодий сад на 8 га.

«Ми маємо план розвитку підприємства на найближчі 10 років. Зараз вкладаємо кошти в свинарство, завершили будівництво свинокомплексу, де утримується 650 свиноматок данської селекції. Коли завершимо цей напрямок, в планах поставити власний елеватор, і далі поетапно продовжуватимемо інвестувати і розвиватися», — зазначає Том Ягер. 

За час перебування в Україні Том завів багато партнерських і дружніх контактів, каже, що йому тут подобаються широкі поля, адже в Голландії таких великих масивів немає. Єдине, що не зовсім підходить, — умови кредитування. Том каже, що українським фермерам доводиться брати кредити під дуже великі відсотки порівняно з іншими країнами, тому технологічно розвиватися невеликому аграрному бізнесу в Україні дуже складно.

Тваринництво: майбутнє за сімейними фермами

В департаменті агропромислового розвитку Хмельницької ОДА відзначають, що на сьогоднішній день Хмельниччина займає провідні місця в загальнонаціональному рейтингу з тваринництва. В сільгосппідприємствах утримується майже 68 тис. голів великої рогатої худоби, в тому числі понад 27 тис. голів корів.

За словами Андрія Лакусти, ситуація протягом останніх років є стабільною, більше того, підприємства інвестують кошти в тваринництво, зокрема в нові технології, особливо в молочну галузь.

Джерело фото: AgroPortal.ua
Андрій Лакуста
Джерело фото: AgroPortal.ua

«Тим часом в господарствах населення кількість поголів’я зменшується, оскільки через відсутність технології вони не можуть на рівних конкурувати з сільгосппідприємствами. Крім того, маємо низьку закупівельну ціну на молоко, що теж впливає на молочне тваринництво. Ціна за молоко вищого ґатунку, яке виробляють сільгосппідприємства, становить 8-9 грн/літр, а в населення — 4,5-5 грн/літр», — пояснює Андрій Лакуста і додає, що для підтримки тваринництва на Хмельниччині діє регіональна Програма розвитку агропромислового комплексу Хмельницької області на 2017-2021 рр., де передбачено повернення коштів жителям, які утримують дві та більше корів, за індивідуальні доїльні установки. Відповідно до програми повертається до 70% від вартості обладнання.

«Ця компенсація працює вже третій рік, і ми спостерігаємо ріст. Якщо в 2017 році було компенсовано кошти за придбані 652 доїльні установки, то в 2018 році було компенсовано за 1034 доїльні установки. Розмір підтримки з обласного бюджету в 2018 році становив 5,7 млн грн, а в цьому році — 4,4 млн грн, оскільки спостерігаємо зниження активності особистих селянських господарств. Разом із тим, в 2018 році за державною підтримкою за вирощений молодняк господарствам населення спрямовано понад 18 млн грн дотаційних коштів, а в 2019 році тільки за перший квартал нараховано 19,1 млн грн», — зазначає Андрій Лакуста. 

У філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» тваринництво — це свого роду традиція, адже раніше на базі господарства були племінні ферми, на яких середній надій на корову становив 7000 кг/рік. Філія має 3 молочно-товарних ферми, 2 — з нетелями та 1 ферму з відгодівлі бичків. Було ще 2 свиноферми, але у зв’язку із епідемією чуми довелося відмовитися від цього напрямку.

Лікар ветеринарної медицини філії «Рідний край» Андрій Король говорить, що останні роки поголів’я ВРХ тримається на стабільному рівні. «Зараз така цінова політика в тваринництві, що це практично соціальний проект, — говорить ветлікар. — Середній надій на молочну корову складає 25 л, а на фуражну — 21 л. Всі ферми у нашій філії автоматизовані, зараз йде реконструкція новоставецької ферми. Там був доїльний зал вітчизняного виробника «Брацлав», замінюємо на DeLaval».

 Андрій Король
Джерело фото: AgroPortal.ua

В департаменті агропромислового розвитку Хмельницької ОДА вважають, що майбутнє в тваринництві саме за сімейними фермами. В області вже створено чотири таких ферми, а до кінця 2019 року в планах заснувати ще 10 сімейних ферм.

«Працюємо над новим порядком підтримки цих формувань на рівні обласного бюджету щодо компенсації за придбану міні-техніку (трактор, косарка, тюко-прес) та навісне обладнання до неї.

Вважаю, що в тваринництві саме за сімейними фермами майбутнє. Маємо багато прикладів, коли молодь виїжджає на заробітки за кордон, переймає там досвід і технології, а потім повертається в рідне село і започатковує сімейні ферми. В нас є яскравий приклад — господарство «Молочна Імперія», — розповідає Андрій Лакуста. 

У пошуках доданої вартості

Фермерувати почали ще батьки Богдана Григорука на власних паях розміром 12 га. Чотири роки тому до них долучився і він, збільшивши за цей час кількість землі в обробітку до 120 га.

Богдан — дипломований інженер, попрацювавши за фахом три місяці, зрозумів, що більш до душі йому сільське господарство, і пішов здобувати другу освіту за спеціальністю агрономія в Подільському державному аграрно-технічному університеті. Молодий фермер упевнений, що сьогодні найбільшою проблемою в сільгоспвиробництві є необізнаність фермерів, оскільки не всі з них мають аграрну освіту, а наймати спеціалістів — не по кишені. Тому, на думку Богдана Григорука, потрібно відновлювати в Україні дорадництво і підвищувати рівень знань фермерів, консультувати і об’єднувати. Поки додаткові знання Богдан шукає на Днях полів, конференціях і семінарах, які проводять ресурсні компанії.

Цьогоріч на землях ФГ «Подільський Дар» вирощують пшеницю — 30 га, ячмінь — 30 га, ріпак — 15 га і решта землі — під соєю. Ці культури є сталими для господарства і обиралися, зважаючи не на кон’юнктуру ринку, а відповідно до наявної збиральної техніки.

Богдан Григорук Джерело фото: AgroPortal.ua
Богдан Григорук
Джерело фото: AgroPortal.ua

«За рентабельністю торік найкраще показав себе ріпак, щоправда, вирощуємо його другий рік, замінивши ним в структурі посівів гречку. Хоча з гречкою ми одного року мали гарний заробіток. Чотири роки тому, коли ФГ «Подільський Дар» збільшило кількість землі, але ще не мало потрібних ресурсів для цього земельного банку, важко було взяти кредити, тож вирішили посіяти гречку. В 2016 році мали 60 га гречки і врожайність на рівні 3 т/га. Ціна на той момент була 17 тис./т. Тож у той рік купили трактор і машину», — розповідає Богдан Григорук.

Зараз господарство відмовилося від гречки. По-перше, використали ресурс сівозміни, по-друге, цінова політика зробила цю культуру нецікавою для вирощування. Але Богдан каже, що з часом все-таки планує повернутися до цієї культури. Наступного ж року ще в планах спробувати вирощувати гірчицю. А поки мають непогані врожаї по основним культурам в сівозміні: торік зібрали 65 ц/га пшениці, 60 ц/га ячменю, а сої отримали більший врожай, ніж планували, — на рівні 3,4 т/га.

«Якщо цього року зберемо гарний врожай, плануємо купити сівалку і жниварку, щоб вирощувати ще кукурудзу та соняшник. Ще хочемо поновити парк техніки, купити причіпний обприскувач і трактор на 110 к.с., — розповідає Богдан Григорук. — В мене працюють молоді хлопці, й хочеться їм купити таку техніку, щоб було комфортно працювати».

Фермер має чіткий план розвитку господарства, а в зв’язку з тим, що є обмеження по земельному банку, шукає додаткову вартість і як варіант розглядає напрям свинарства. Вірніше, Богдан розпочав вже розвивати цей напрям і наразі утримує на фермі 120 голів свиней. 

«Ми почали займатися свинарством, щоб мати обігові кошти. Для годівлі тварин використовуємо відходи після очистки зерна, і це, вважайте, вже як додана вартість. Маємо невелике поголів’я, тому поки збуваємо свинину посередникам. Використовуємо не дуже інтенсивний метод відгодівлі, тому свині набирають потрібної ваги у 110-115 кг за півроку», — додає Богдан Григорук.

Мультизадачність великого агробізнесу

Унікальне географічне розташування Хмельниччини, стабільні кліматичні умови і одні з кращих земель в Україні — такі фактори успіху діяльності називають в Групі компаній VITAGRO, одного з найбільших агроформувань, які ведуть діяльність на території області.

Компанія обробляє землі у 8 районах Хмельницької області, а крім вирощування та переробки сільськогосподарської продукції, VITAGRO займається розвитком тваринництва, садівництва та овочівництва.

Здебільшого овочівництвом в області на 99% займаються господарства населення, які стабільно вирощують овочі протягом багатьох років на площі 11,5-12 тис. га. Тож самозабезпеченість населення овочами становить 200%, а картоплею — понад 700%. 

«Група компаній VITAGRO приділяє велику увагу розвитку молочного скотарства. Маємо 4 500 корів, постійно оновлюємо поголів’я, завозячи з Європи тварин, закуповуємо нові доїльні зали, робимо реконструкції ферм. Так, в молочному скотарстві немає рентабельності, на якій можна було б заробляти, але для нас, в першу чергу, це робочі місця», — розповідає генеральний директор, голова Ради директорів Групи компаній VITAGRO Петро Лабазюк.

Джерело фото: AgroPortal.ua
Джерело фото: AgroPortal.ua

За його словами, останнім часом також більш соціально орієнтованим стало і садівництво. «Ми продовжуватимемо розвивати цю галузь, хоч вона і нестабільна, в цьому році реалізація фруктів була вкрай незадовільною, бо ціни були нерентабельними. Але, знову ж таки, на цьому напрямку задіяно 150-170 чоловік, які не їдуть до Польщі, а працюють на місці. Тож в наступному році плануємо розширювати садівництво, закладати нові насадження і вводити в експлуатацію ще один холодильний комплекс для зберігання яблук», — зазначає Петро Лабазюк. 

Як відмічає Андрій Лакуста, на підвищення врожайності в сільгосппідприємствах також впливає впровадження нових технологій.

«Наприклад, завдяки діяльності компанії VITAGRO маємо гарні показники на Хмельниччині в посіві та збиранні зернових та технічних культур, що є великим надбанням для області. Варто відмітити, що компанія працює не лише над виробленням сировини, але і над створенням продукції з доданою вартістю, має потужності з переробки і є гарним прикладом для інших агроформувань області. Це формує конкуренцію, що позитивно впливає на досягнення області в агропромисловому комплексі, забезпечує гарний результат у валовому виробництві, збільшується рентабельність, що забезпечує робочі місця, і люди мають змогу працювати в своїх селах, не виїжджаючи на заробітки за кордон. Це дуже важливо», — відмічає Андрій Лакуста.

Німецька якість на Хмельниччині

У 2016 році компанія «КВС-УКРАЇНА» на території Хмельницької області, в м. Кам’янець-Подільський, відкрила сучасний комплекс з кондиціювання насіння. Початкові інвестиції склали €20 млн. За три сезони завод вийшов на розрахункову потужність в 300 тис. посівних одиниць. При цьому об'єкт спроектований за принципом модульного будівництва, і в разі потреби потужності можна збільшити вдвічі. Насіннєвий завод працює у форматі двох сезонів.

Загальна площа комплексу становить 8,5 га, на яких розміщується 15 виробничих будівель і необхідне обладнання. Основним постачальником устаткування є компанія Cimbria (Данія), також встановлено 4 агрегати для очищення качанів кукурудзи Husker Power (США).

«N.B.!» Два роки заводу КВС-УКРАЇНА. Новий урожай від насіннєвого кутюр’є 

«З кінця серпня і до 15 жовтня (до морозів) ми приймаємо кукурудзу з полів. Решту часу доробляємо та пакуємо готову продукцію. Насіння виробляються для внутрішнього ринку, проте в планах компанії передбачено і експорт, — розповідає начальник відокремленого підрозділу ТОВ «КВС-УКРАЇНА» Юрій Хамайдюк.

Джерело фото: AgroPortal.ua
Джерело фото: AgroPortal.ua

Ділянки гібридизації для «КВС-УКРАЇНА» розташовані у господарствах на відстані не більше 200 км від заводу. Більшість продукції вирощується у радіусі 50-70 км. Відповідальних партнерів компанії вдалося знайти для вирощування у 4-х областях: Хмельницькій, Тернопільській, Вінницькій і Чернівецькій».

Також Юрій Хамайдюк зазначив, що у штаті заводу 37 постійних співробітників та ще 70 сезонно наймаються на конвеєр. 26 сушильних камер за 40 днів у вересні-жовтні проходять 10 циклів, висушується 12 тис. т зерна кукурудзи. 

Технологічне фермерство з творчим підходом

Гарним прикладом співпраці великих агрохолдингів і невеликих фермерських господарств є ФГ «Пролісок», яке знаходиться в селі Гвардійське Хмельницького району. В обробітку 360 га, по сусідству землі орендують як великі підприємства, так і невеликі фермери.

«Ми не конкуруємо, а працюємо в партнерстві, що дає нам всім можливість розвиватися і утримувати інфраструктуру села. Ми збираємося разом і обговорюємо чи то якесь питання, чи проблему, яка виникла на виробництві. Кожен з нас має своє бачення, думку і досвід, разом вирішуємо, як нам збирати максимальні врожаї», — розповідає голова ФГ «Пролісок» Віктор Тіней.

От і остання проблема, над якою спільно працювали цьогоріч, — післядія гербіцидів. Віктор Тіней зазначає, що це питання турбувало багатьох сільгоспвиробників у районі, і виявилось, що один із гербіцидів, яким працювали аграрії по сої, має довготривалу післядію, що примусило їх насторожитись і зробити певні висновки.

Джерело фото: AgroPortal.ua
Джерело фото: AgroPortal.ua

«Кожен з аграріїв використовує у виробництві на полі 10-15 пестицидів за сезон, включаючи гербіциди, інсектициди, фунгіциди, і кожен з цих препаратів має свою післядію, яка може зробити наші землі мертвими», — зауважує Віктор Тіней.

Сам фермер все своє життя присвятив роботі на землі, за освітою агроном та має науковий ступінь. Він вважає основним своїм завданням проводити дослідження. Вже має багато напрацювань, які застосовує в своєму господарстві, а також ділиться ними з місцевими аграріями.

«Всі технології — глибина посіву, захист, живлення — потрібно вдосконалювати для кожної культури в зв’язку зі зміною вимог ринку для реалізації продукції. Дуже багато складових, які потрібно вивчати і адаптувати до них своє виробництво, щоб воно було прибутковим. В господарстві збираємо економічно обґрунтований урожай по всім культурам», — зазначає Віктор Тіней.

Стратегічними культурами для ФГ «Пролісок» є пшениця і не-ГМО соя, оскільки ці дві культури мають стабільний ринок збуту. Вирощують і вдосконалюють технології, вивчають сорти, щоб потім рекомендувати сільгоспвиробникам найкращі та найврожайніші для вирощування на Хмельниччині.

А от гречку не сіють вже два роки, навіть незважаючи на те, що Віктор Тіней захистив по цій культурі дисертацію. «Все почалося з того, що два роки тому почали завозити контрабандну гречку низької якості, яка обвалила ціни. Собівартість вирощування 1 т гречки становить 9-11 тис. грн, в залежності від року і затрат, а її ціна на ринку — 5-6 тис. грн. Немає сенсу вирощувати цю культуру, бо вона збиткова», — зазначає фермер і додає, що гречка належить до стратегічних культур, оскільки здатна виводити стронцій з організму людини.

Загалом Віктор Тіней ставиться до сільгоспвиробництва по-філософськи, вважає, що це творча галузь, де потрібно бути готовим до всього, але головне — уміти передбачати і мінімізувати всі ризики.

Говорячи про агропромисловий комплекс Хмельниччини, фермер відмічає, що область має великий стратегічний потенціал, оскільки через свою протяжність розташована відразу в кількох зонах — Полісся, Лісостеп і Придністров’я. Таке розташування дає можливість місцевим аграріям вирощувати практично всі культури, а відтак — мати великий експортний потенціал.

Орієнтир на міжнародні стандарти якості

За 2018 рік індекс виробництва продукції харчової та переробної промисловості склав 92,6%. Загалом було вироблено 215,4 тис. т цукру, 5,4 тис. т — м’яса птиці охолодженого, 10,8 тис. т — масла вершкового, 3,6 тис. т — твердих та плавлених сирів, 106,7 тис. т — борошна.

Зросло виробництво ковбасних виробів на 3,4%, свинини — 4,7%, курятини свіжої чи охолодженої — 6,4%, масла вершкового — 9,2%, борошна — 6,5%, води мінеральної негазованої — 10,6%, газованої — 26,8% та пива солодового майже на 3%.

Приватне підприємство «Рикун», потужності якого знаходяться в самому центрі області, за час свого існування перетворилося з маленького ковбасного цеху на велике м’ясопереробне підприємство, що випускає високоякісну продукцію. Цехи згідно європейського стандарту обладнані новітнім технологічним обладнанням, яке сертифіковане та відповідає сучасним вимогам.

«Для нас немало дискомфорту створюють під’їзні дороги до виробництва, а вірніше — їх відсутність, — говорить власник підприємства Анатолій Рикун. — Крім того, вже давно маємо потребу в будівництві додаткових виробничих площ, сподіваємося тут на сприяння влади».

Асортимент продукції дійсно вражає. Тут виготовляють ковбаси, сардельки, сосиски, шинку, копченості з птиці та свинини, а також ліверні і паштетні вироби. І головне, що все в натуральній оболонці.

Велику увагу підприємство приділяє підтримці високого рівня гігієни на виробництві. А ще в ПП «Рикун» дотримуються усіх умов зберігання готової продукції, а саме — побудовано нові площі експедиції та складу готової продукції з новітнім холодильним та пакувальним обладнанням.

Продукція реалізується через найбільші торгові мережі супермаркетів та роздрібні мережі Хмельницької та інших областей.

Зазначимо, що в області на 65-ти підприємствах харчової і переробної промисловості впроваджено та сертифіковано міжнародні системи управління якістю та безпечністю харчових продуктів відповідно до вимог стандартів ІSO серії 9000, ІSO серії 14000, ІSO серії 22000, міжнародної системи НАССР.


Людмила Лебідь, Іванна Панасюк, AgroPortal.ua