Є кілька вимірів, які важливо брати до уваги під час оцінки, що відбувається сьогодні. Ми мали доступ на ринки ЄС у межах угоди про вільну торгівлю з 2014 року, і за 10 років утворилися багатосистемні ланцюги постачання, особливо в аграрній сфері. Ми постачали зернові, овочі, м’ясо птиці, яблучний концентрат, томатну пасту. Таких прикладів багато. Українські виробники займали певні ніші, але при цьому не витискали польських, німецьких чи французьких фермерів з їхнього ринку, а, скоріше, займали нішу інших країн, брали участь у розширенні виробництва в ЄС. Тому ми не створюємо шкоди для Європейського Союзу, але при цьому ми привабливіші з погляду розвитку виробництва харчових продуктів.