Через 1,5 року війни та самотності декілька бджолосімей таки вижило, тому саме їхніми інтересами ми і керувалися в першу чергу, коли думали про те, що робити далі. А далі необхідні, по-перше, переїзд в іншу частину України: купівля чи оренда ділянки, де ми могли б жити та працювати. З нашим видом діяльності, на жаль, це більше неможливо робити на Херсонщині: нам — через постійні обстріли, бджілкам — через замінування та окупацію основних місць, де вони збирали нектар. По-друге, відбудова вуликів, багатьох — практично з нуля, тому що багато було пошкоджено ззовні чи зсередини. І по-третє, розмноження бджолородин та їхнє вирощування. Аби повернути хоча б довоєнну кількість бджіл, потрібно декілька років невпинної праці та багато грошей.