Потрібно розмежовувати попит на соняшник на експортних ринках і попит на продукти його переробки, тобто олію і шрот. До того ж Україна є надто великим гравцем на ринку олійних, аби стверджувати, що про нашу сировину можуть «забути».
Про це розповів трейдер із олійних культур ГК «Прометей» Володимир Бондарук в інтерв’ю для «Інтерфакс-Україна».
«Просто відсутність попиту зазвичай свідчить про те, що пропозиція занадто дорога. Тому коректніше оцінювати, в якій точці українська пропозиція врівноважиться із іноземним попитом — простою мовою, наскільки дорого або дешево ми зможемо (а ми, безумовно, зможемо) реалізувати свою продукцію», — говорить Володимир Бондарук.
Також треба уточнити, що соняшник досить вибаглива культура з погляду того, що він майже на 100% експортується на конкретний завод. Тобто попит на нього з'являється лише тоді, коли для заводу в Болгарії, Угорщині, Румунії або Туреччині українська продукція є дешевшою за місцеву сировину.
«Якщо український експорт стає на умовних $10-20/т дорожчим, то його ніхто не купуватиме. Попри поступову втрату ліквідності насіння соняшнику на базисах FOB/CIF, імпортеру наразі все одно вигідно купити соняшник в українського фермера або трейдера, навіть незважаючи на колосальні логістичні витрати. Наголошую — станом на зараз», — коментує представник ГК «Прометей».
Водночас трейдер наголошує, що обсяги торгівлі соняшником уже в перспективі двох-трьох місяців складно спрогнозувати, адже гривнева ціна піднімається, тоді як іноземний виробник все більше активізується і майже здатен конкурувати за ціною з українським збіжжям.