Для нас нічого не змінилося, збільшилася бюрократія та пов’язані з цим витрати. За статистикою, українське зерно, яке йде в Європу залізничним та автотранспортом, насамперед потрапляє у дві основні точки — Польщу та Румунію. А вже звідти транзитом далі до країн ЄС (Італії, Німеччини, Іспанії, Нідерландів та ін.) або країн Африки та Азії морським транспортом. Під час експорту через Словаччину ми маємо можливість доправляти до тієї ж Італії, Німеччини, Австрії залізничним та/або автотранспортом безпосередньо, без портової перевалки. Також Угорщина минулого року через неврожай купувала багато українського зерна, а там логістика дуже проста. Але загалом Угорщина сама нетто-експортер сільськогосподарської продукції і особливо не потребує українського зерна. Цього року ми не можемо розраховувати, що буде додатковий попит, який був зумовлений посухою попереднього періоду в Східній Європі.