Про це у своєму блозі на LIGA зазначає президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса.
Він наводить теоретичний приклад.
«Маючи 1 млн грн, ти можеш вкласти гроші у мініпекарню в одній із ОТГ України. Окупність проєкту — близько 7 років. Дохідність — 13-15%. 7 років — це багато чи мало? Риторичне запитання. Ризики є? Звичайно! Роботи багато? Так, дуже. Дивимося у бік політичного бізнесу. «Інвестуєш» як корупційний внесок цю ж суму в посаду директора елеватора. За рік, якщо є річна пропускна можливість на підприємстві для 100 тис. т зернових, потенційно заробиш $100 тис., або 2,7 млн грн. Маржинальність — більше 150%, або в 10 разів більше звичайного бізнесу», — ділиться думками Алекс Ліссітса.
За його словами, очевидно, що більшість в Україні обирає саме державну, політичну корупто-комерцію.
«Адже запровадити квоти на імпорт добрив, де ціна питання понад $300 млн, і отримати відповідну винагороду навіть у 1% (це чистий прибуток $3 млн!!!) набагато простіше і швидше, аніж легально в бізнесі заробити ці кошти», — констатує експерт.
За його словами, до того часу, поки у нас будуть заробляти на політичній корупто-комерції, й маржинальність у цьому буде набагато вища, а окупність коштів швидша, ніж у нормальному бізнесі, нереально відбудувати малий та середній бізнес та побороти корупцію.