«На овочі та фрукти, так само, як і на зернові, зернобобові, олійні культури, корми та комбікормову сировину існують нормативні документи ДСТУ, технічні умови, згідно яких встановлюються вимоги до показників якості та визначається клас продукції, — розповідає керівник сервісно-аналітичного центру «Інституту здоров’я рослин» Ірина Перехрест. — Тож дослідивши вирощену продукцію в лабораторних умовах, виробник точно знатиме, до якого класу вона відноситься, та зможе її реалізувати за відповідними цінами».
Сьогодні в «Інституті здоров’я рослин» у плодоовочевій продукції та продуктах її переробки визначають рН, сухі речовини та/або вологі, сухі речовини, нерозчинні у воді, титровані кислоти, вміст елементів живлення, залишки пестицидів тощо. Вчені також оцінюють зовнішній вигляд продукції, її консистенцію, колір, смак і запах. Ці дослідження визначають якість і придатність продукції до вживання загалом і убезпечують як виробника, так і споживача від багатьох потенційних ризиків.
N.B. ТОП-5 складових урожайності, або Що аграрію потрібно знати про дослідження
«Важливим показником для дослідження плодоовочевої продукції є вміст елементів живлення, оскільки кожен із елементів впливає на ті чи інші показники плодів, — зазначає фахівець інституту Сергій Сальніков. — Так, згідно з міжнародними науковими дослідженнями та практичним досвідом, мікроелементи значною мірою впливають на інтенсивність забарвлення яблука. Наприклад, магній покращує насичення червоним кольором, марганець — відтінки зеленого, калій — позитивно впливає на пігментацію будь-яких сортів. Але живлення завжди має бути збалансованим: якщо вміст калію значно переважатиме над кальцієм і не буде дотримане співвідношення з бором, підвищується ризик зменшення якісних показників та виникнення явища «гіркої плямистості».
Крім того, наголошує він, для виробників, які працюють на експорт, важливими показниками є вміст токсичних елементів, мікотоксинів та пестицидів. Останнє, зокрема, дуже важливо, оскільки за кордоном вимоги до безпечності продукції значно суворіші, аніж в Україні. Однак у 2020 році «Інститут здоров’я рослин» отримав міжнародну акредитацію, що значно спрощує виробникам збір документів і дозволів, адже тепер результати досліджень визнаються за кордоном та не потребують додаткових підтверджень.
А взагалі, щоб правильно збалансувати живлення культур та отримати якісний та безпечний врожай, Сергій Сальніков рекомендує проводити дослідження всього ланцюжка вирощування «ґрунт — рослина — готова продукція».

Кермо, поле і TikTok: як 18-річна студентка працює трактористкою

Молочне господарство на Вінниччині утримує майже 10 тисяч голів ВРХ

Датчик справний, а трактор втрачає тягу: де ховалася несправність

Салат вважається однією з найпростіших зелених культур, однак навколо його вирощування, зберігання, користі та бізнес-перспектив існує чимало міфів.

Удари по розподільчих центрах (РЦ) великих торгових мереж, а також по окремих виробниках продуктів харчування спричинили локальний дефіцит деяких товарів і змусили сектор шукати нову модель постачання.

Роботодавці та наймані працівники по-різному оцінюють зміни на ринку праці України. Перші частіше говорять про підвищення оплати праці, тоді як понад половина працівників не зафіксували змін у своїх доходах.

Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення аудиту уповноважених лабораторій у сфері захисту рослин.

Науковці НУБіП України дослідили основні препарати та їхні діючі речовини (д.р.) і визначили, що під час євроінтеграції найбільшого впливу зазнають інсектициди, майже 57% яких доведеться зняти з обігу, фунгіцидів — 35,3%, гербіцидів — 35,5%, інших д.р. — майже 41%. Загалом забороні підлягають 40,2% д.р.

Компанія ADM розширила Центр створення та інновацій для клієнтів (Customer Creation and Innovation Center, CCIC) в Угорщині, щоб прискорити розробку нових напоїв і харчових продуктів для ринків Центральної та Східної Європи.

Кукурудза, соя та соняшник — стабільно рентабельні культури, які у складних воєнних умовах допомагають аграріям отримувати прибуток. Тому деякі агровиробники доволі часто повертають їх на одне й те саме поле, не зважаючи на сівозміну.

Сподіватися, що ґрунт — це стала категорія, — велика помилка. Ґрунти 10 років тому й сьогодні — це абсолютно різна сукупність показників, відповідно, й різний результат господарської діяльності. Специфіка сівозміни, виробничі схеми, технології захисту та живлення, наявність чи відсутність поливу, а також гідротермічні особливості конкретного регіону — все це комплексно чи окремо неминуче змінює характеристики ґрунтів.

