Таку думку висловив Економічний аналітик EasyBusiness Андрій Дяків у блозі «Бізнес.Цензор».
Він зазначив, що працюючи на орендованій землі, фермери не впевнені, що матимуть можливість обробляти її після закінчення терміну оренди і намагаються отримати максимальні результати від використання землі. Це призводить до деградації грунтів.
«Мабуть найбільшою проблемою для фермерів є те, що орендована земля, на якій вони працюють, не є активом, який можна використовувати як заставу для залучення банківського фінансування. Тому фермери не мають доступу до фінансових ресурсів, які можна використати для розвитку їхнього бізнесу», — додав експерт.
Наслідком цього є використання застарілої техніки, відсутність належної складської та логістичної інфраструктури, відсутність інвестицій в розвиток продуктивності землі, уточнив Дяків.
«Ці фактори, в свою чергу, є причиною низької врожайності. Незважаючи на те, що ми вважаємо Україну «житницею Європи», врожайність с/г культур у нашій країні значно нижча, ніж в тій самій Європі. Тобто через відсутність стимулів інвестувати в продуктивність земель, українські фермери щорічно втрачають тонни врожаю», — пояснив він.
Другим джерелом втрат є орієнтація на однорічні культури, вважає експерт. Фермери працюють на орендованій землі та не мають можливості залучити доступні фінансові ресурси. Тому найпоширенішою практикою є вирощування однорічних культур, що при мінімальних початкових вкладеннях забезпечують найбільшу віддачу у короткостроковій перспективі.
«В той же час, багаторічні культури, що дають віддачу лише через 2-3 роки, забезпечують в рази більші прибутки у довгостроковій перспективі. Так, за даними Державної Служби статистики, у 2017 році дохід від культур зернових та зернобобових становив 16 029 грн на 1 га, дохід від олійних культур — 21 962 грн на 1 га, в той час як плодові та ягідні культури в середньому забезпечували дохід у розмірі 90 383 грн на 1 га», — додав він.
Тобто українські фермери через власну недалекоглядність втрачають близько 70 тис. грн на кожному гектарі, підрахував Дяків.
«Незважаючи на всі вищезазначені негативні фактори, фермери залишаються найбільш активними противниками ринку землі. Тим часом, українські землі втрачають свою цінність, українське село поступово вимирає, ефективність українського сільськогосподарського бізнесу значно відстає від показників європейських фермерів. Лише відкриття вільного ринку землі, узгоджене та прокомуніковане зі всіма зацікавленими сторонами зможе зупинти ці негативні тенденції та простимулює подальший розвиток фермерських господарств», — підсумував він.

На Житомирщині через посуху обміліла річка, яку використовують для зрошення полів

У Києві назвали найсильніші проєкти української хлібопекарської галузі

В Україні представили колекційний альманах про український хліб

Квасоля залишається однією з перспективних нішевих культур для українських виробників, однак навколо її вирощування досі існує чимало міфів — від потреби в азотних добривах до стійкості до спеки, заморозків і хвороб.

Війна суттєво вплинула на вартість сільськогосподарських земель на Харківщині. Наразі орієнтир для ділянок, які можна обробляти, становить до $500 за гектар прав оренди та до $1000 за гектар у власності.

Неоднорідні агрометеорологічні умови спостерігалися упродовж серпня на території України.

Попит на сою в Україні наразі перевищує активність продавців, що підтримує ціни на олійну. На західному кордоні котирування вже почали зростати.

Цьогорічний медозбір в Україні загалом виявився непоганим, однак очікування високого врожаю вже спричинили зниження закупівельних цін на мед.

Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції в Україні у січні — липні 2026 року зріс на 17,2% порівняно з аналогічним періодом минулого року (у січні – червні показник знизився на 1,6%).

За роки незалежності аграрний сектор України пройшов шлях від глибокої кризи 1990-х років до перетворення на глобального гравця на світових ринках та постачальника продовольства до сотень країн. Повномасштабна війна суттєво уповільнила розвиток галузі та принесла значні руйнування. Але, незважаючи на це, аграрний сектор залишається основою економіки України, забезпечує близько 9–12% ВВП і формує приблизно 60% загального товарного експорту, залишаючись головним джерелом надходження валюти.

Ринок сільськогосподарських земель в Україні довів свою ефективність, однак повномасштабна війна суттєво обмежила можливості використовувати землю як інструмент для залучення доступного фінансування.

Верховна Рада України ухвалила закон «Про державне регулювання органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» (№13204-1), який, зокрема, передбачає розширення використання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) у земельних відносинах та на ринку зерна.

Скептичні очікування від земельної реформи не справдилися: український ґрунт не вивозять вагонами, а олігархи не скупили всі поля. Натомість ціни на землю зростають, а оренда стала більш прозорою, приносячи додаткові надходження до громад. Проте земельні паї досі важко використати як заставу.