Гібриди кукурудзи поділяються на зернові та силосні: кожен має свої особливості, адаптовані під конкретну мету вирощування.
Про це повідомляє агродепартамент LNZ Group.
Щоб зерновий гібрид був максимально ефективним, його зерна мають бути міцними, твердими та склоподібними, щоб витримати транспортування, очищення та зберігання.
Такі гібриди мають:
Ці характеристики дозволяють фермерам зменшити витрати на сушіння, уникати пошкодження зерна та забезпечувати високу натурну масу.
Спроба використовувати зерновий гібрид для силосування майже завжди призводить до втрати якості корму.
1. Проблеми з крохмалем. Коли зерновий гібрид досягає стиглості, зерна стають твердими та сухими, а стебла ще залишаються зеленими.
Якщо зібрати рослину пізніше, коли зелена маса має оптимальну вологість, зерно вже перетворюється на «камінь» — корови просто не можуть повністю його перетравити.
Крохмаль у такому вигляді практично не засвоюється, що знижує енергетичну цінність корму.
2. Довгий період зберігання. Щоб пом’якшити зерно, такий силос потрібно витримувати мінімум 6 місяців, що вимагає додаткового місця, часу та ресурсів. До того ж під час тривалого зберігання збільшується втрата сухої маси та знижується загальна якість корму.
3. Проблеми з клітковиною. У зернових гібридів стебло міцне та дерев’янисте, щоб утримати високий качан. Через це клітковина стає важкозасвоюваною, і навіть за високої врожайності загальна поживність силосу буде низькою.
Силосні гібриди створені спеціально для отримання якісного корму, який легко засвоюється тваринами та забезпечує високі надої молока. Перевагою силосних гібридів кукурудзи є баланс між високою врожайністю та високою поживністю отриманого силосу. Основна перевага силосних гібридів — додаткове листя: зверху качана налічується 10-12 листків. А також, на відміну від зернових, вони мають набагато ширшу листову пластинку, різниця складає 2-3 см.
Їхні ключові переваги:
Лінійка силосних гібридів UNIVERSEED представлена гібридами з різним ФАО: