Експерти назвали основні проблеми посівної кампанії

Про це йшла мова в рамках круглого столу на тему: «Аналіз ситуації вегетаційного періоду 2016 року. Ключові фактори, які вплинули на врожай зернових культур», повідомляє асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ). 

«Старі підходи вже не ефективні і потребують детального аналізу та постійних змін відповідно до вимог кожного року і кожного конкретного агроценозу. Сьогодні доводиться повсякчас корегувати систему захисту кожної культури відповідно до погодних умов і технічних можливостей. А сучасні засоби захисту рослин потребують глибшого розуміння всіх фізіологічних процесів, адже вони спрямовані не лише на шкідливий об’єкт, а й на фізіологію самої рослини. Відтак вчасне застосування дозволить у кілька разів збільшити прибуток», — зазначив виконавчий директор УКАБ Олександр Жемойда.

Як звернули увагу участники круглого столу, погодні умови вегетаційного періоду 2016 року склалися на користь активного розвитку фітопатогенної мікрофлори на зернових колосових культурах. Нерівномірне зволоження на первинних етапах органогенезу рослин, відсутність фізіологічної зими, коливання температури та опади під час дальшої вегетації, різке підвищення температури в період молочно-воскової стиглості позначилися на фітопатологічній картині зернових культур, а отже, відбилися на якості посівного матеріалу і первинному інфекційному фоні восени 2016 р.

Крім того, за останні роки суттєво змінився баланс фітопатогенів і їхня шкодочинність. Борошниста роса 2016 р. масово проявлялася лише в другій половині вегетації і не становила суттєвої загрози. Сьогодні у нас достатній рівень її контролю. Натомість суттєвого розвитку досягли листові плямистості, спостерігалося, зокрема, істотне ураження септоріозом листового апарату (Septoria tritici) і колосу (Stangospora nodorum (Septoria nodorum)). У північних регіонах і частині центральної України зафіксовано розвиток піренофорозу (Pyrenophora tritici-repentis). На ячмені помітно розвинулися три форми гельмінтоспоріозу (Drechslera graminea, D. Sorokiniana, D. Teres). Усі названі інфекції відбилися на насіннєвому матеріалі та в інфекційному началі на рослинних рештках у полі.

Набирають актуальності прикореневі гнилі — ризоктоніозна й офіобульозна. Особливо небезпечні ці хвороби в роки з нестійким або надмірним зволоженням навесні. Збільшилися площі під культурами, де ризоктоніоз — загальна хвороба і зернових, і просапних культур, що сприяє накопиченню інфекційного фону. Навесні 2016 р. зафіксовано такі хвороби, як тифульоз і снігова пліснява. Отже, потрібні засоби, здатні їх контролювати.

Експерти звернули увагу, що за останні п’ять років суттєво змінилися вимоги до протруйників насіння зернових колосових культур. Важливий чинник при виборі протруйника — не тільки можливість контролювати широкий спектр хвороб (зокрема й ті, які актуалізувалися в останні роки), а й відсутність фітотоксичності, стимулюючий ефект розвитку кореневої системи, спосіб поширення по рослині і термін дії. А найближчим часом зросте значення препаратів, здатних пришвидшити розвиток кореневої системи, тому стимулюючий ефект — важливий складник сучасних протруйників.

Прояв листових форм розвитку захворювань в осінній, ранньовесняний періоди, погодні умови для їх розвитку взимку диктують застосування фунгіцидів із новими властивостями: потрібні діючі речовини, здатні контролювати хвороби в умовах низьких температур та різких коливань температури протягом доби. Крім того, велика кількість сисних шкідників вимагає застосування системних інсектицидних компонентів на самому початку вегетації, а саме у складі протруйника, й уважно контролювати їх чисельність протягом вегетації. 

Як розповіли в УКАБ, за результатами обговорення учасники підготували резолюцію, де виділили основні тенденції змін в агробіоценозі та розробили рекомендації щодо системи захисту озимих зернових у господарствах.

«Нині стратегія вирощування зернових повинна ґрунтуватися на тому, що немає ланок захисту, якими можна знехтувати. Важливо все — різновид препарату чи добрива, час і технологія його застосування, спосіб застосування тощо. Базові складники підвищення врожайності вичерпано, тому, щоб успішно конкурувати на ринку в ціновому плані, треба збільшувати віддачу з кожного гектара за рахунок нових елементів, яким раніше не приділяли належної уваги», — відзначили вчені та науковці.