Про це написав експерт Біоенергетичної асоціації України Юрій Епштейн у своєму блозі НВ.
Він відзначив, що в Україні вже запустилися Глобинський, Рокитнянський та Теофіпольський біогазові комплекси.
«На завершальному етапі будівництва знаходиться проект на Линовицькому цукровому заводі, розпочаті і продовжуються роботи на Капітанівському, Корсунь-Шевченківському, Городище-Пустоварівському цукрових заводах. Про серйозні наміри заявив Гнідавський цукровий завод. Публічно не афішують, але активно опрацьовують біогазову тематику багато інших підприємств цукрової галузі», — зазначає він.
Виробникам потрібні економічна ефективність та екологічна безпека, вважає Епштейн. Шлях вирішення широкого спектру цих завдань — максимально ефективне використання побічних продуктів цукрового виробництва — бурякового жому та меляси.
«І якщо меляси утворюється порівняно невелика кількість (5%) і вона користується стабільним попитом у харчовій промисловості, тваринництві та виробництві біоетанолу, то з жомом ситуація складніша», — коментує Юрій Епштейн.
Витрати на утримання біогазового виробництва і відсотки по кредиту фахівець оцінює у €800 тис. Сумарний прибуток, за його підрахунками, складе €4,3 млн або €8,33 на тонні переробленого цукрового буряка.
«У 5 разів більше. І не потрібно чіплятися до округлення і можливих дрібних неточностей. Загальна картина залишиться незмінною. Але за однієї умови — грамотному підході, якісному обладнанні, кваліфікованих виконавцях», — уточнює він.
Епштейн додає, що біогазовий комплекс на цукровому заводі окупиться менше ніж за 5 років після введення в експлуатацію.
Приблизна потужність такого виробництва повинна скласти 4 МВт, а його вартість включити будівництво ємностей для зберігання жому, вартість хімічної лабораторії, техніки і консалтингових послуг.