Продукція вітчизняних пасічників відома в 40 країнах, а річна квота на безмитний ввіз меду до Євросоюзу повністю вибирається вже в першій декаді січня. Але і митна ставка в 17,3% не зупиняє український експорт меду до Європи, повідомляє Pro-Consulting.
Виробництво цього корисного продукту пережило спад протягом 2014-2016 років, і в позаминулому році почало відновлюватися. Поки що не вдалося компенсувати втрату Криму і частини Донбасу, але цей момент вже не за горами.
«Каталізатором подальшого збільшення збору меду повинен стати перехід на нові європейські стандарти якості до кінця 2019 року. Це ще ширше відкриє двері на ринки не тільки ЄС, а й решти світу. Для збільшення цінності своєї продукції все більше українських пасічників отримують еко-сертифікати, що практично автоматично подвоює їхню виручку від продажу», — пояснюють експерти.
Однак, далеко не всі приватні пасіки мають можливість проводити передпродажну підготовку і розфасовку меду. Тому є необхідність у створенні спеціалізованих підприємств у цьому напрямку, що буде вигідно як пасічникам, так і власнику даного підприємства. Аналітики підрахували рентабельність створення подібного переробного комплексу потужністю 5 тис. тонн меду в рік.
«Розміщувати підприємство найкраще в районі максимальної концентрації невеликих виробників, що дозволить оптимізувати логістику поставок. Особливі вимоги повинні пред'являтися до екологічної чистоти регіону розміщення, оскільки це дасть можливість отримати сертифікат еко-продукції і продавати мед за вищою ціною», — вважають спеціалісти.
У загальних інвестиційних витратах найбільш капіталоємною статтею є власне закупівля меду — 63,6%. Устаткування виробничої лінії і складського комплексу складає 19,1% і 7,7% відповідно.
«Після 9 місяців, які відведені на організацію підприємства, воно починає закуповувати мед у пасічників, приводити його в товарний вигляд і продавати на ринок. Період окупності даного проекту складає трохи більше року (13,3 місяців) з урахуванням дисконту», — підрахували спеціалісти.