Зрошення збільшить ВВП України на 8,8 млрд грн

Про це свідчать результати аудиту ефективності виконання заходів Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року, повідомляє прес-служба Рахункової палати.

«На забезпечення розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у рамках реалізації Програми протягом 2013-2020 рр. за рахунок усіх джерел фінансування витратили понад 23 млрд грн», — йдеться в повідомленні.

Відзначається, що таким чином забезпечено отримання врожаїв сільгоспкультур на площі 23,9 тис. га, або в середньому 3 тис. га щорічно — 98,4%.

Водночас реконструкція інженерної інфраструктури зрошувальних систем виконана лише на 13% планової площі, збудовані та реконструйовані системи крапельного зрошення на 43,1% площі, придбано 12% поливної техніки, проведено реконструкцію інженерної інфраструктури осушувальних систем на 27% площі, захищено 23,4% сільських населених пунктів, проведено 61,2% вимірювань показників якості води.

«Не виконувались заходи з розробки 8 планів управління річковими басейнами та водними ресурсами. Аудит встановив, що необхідна кількість дощувальних машин для обслуговування зрошувальних земель у Південному регіоні забезпечена лише на 43,4%. Працює тільки 46,9% наявних насосних станцій, які зношені на 84%», — відзначають у відомстві.

Наголошується, що фактично полита площа, що обслуговується меліоративними системами, складає лише 29% зрошувальних земель. За оцінкою науковців Інституту водних проблем і меліорації НААНУ, в усіх регіонах України стрімко зростає дефіцит кліматичного водного балансу. Існує висока ймовірність збільшення в Україні площ ріллі з недостатнім рівнем зволоження до 20,6 млн га (67%).

Для забезпечення бездефіцитного річного водного балансу постійного зрошення при вирощуванні польових культур потребують 18,7 млн га (60%) орних земель України, а 4,8 млн га (15%) — періодичного.

Аудитори наголошують, що неналежні розвиток меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь, а також управління водними ресурсами зумовлюють зростання дефіциту сільськогосподарської продукції на внутрішньому ринку, виникнення імпортозалежності, втрату позицій на зовнішніх аграрних ринках. Як наслідок — зниження рівня ВВП країни та загрозу продовольчій безпеці держави.