Фермерське господарство «Довіра», що на Чернігівщині, цього року скоротить площі під голозерним вівсом на 50%.

Про це AgroPortal.ua розповів голова господарства Павло Лишко.

Він вирощує нішову культуру понад 10 років, і зазначає, що раніше голозерний овес мав більше переваг.

«Цінова політика була набагато вищою, ніж у звичайного вівса та пшениці. Наприклад, коли пшениця коштувала 5000 грн, а звичайний овес – 4000, то голозерний – 7000», — ділиться фермер.

Наразі попит на культуру падає. Це відбувається через те, що багато переробників купують звичайний овес, ставлять спеціальне обладнання, яке відділяє лушпиння від зернятка, і воно теж іде на переробку.

Водночас, голозерний овес — дуже специфічна культура. Вона вибагливіша, ніж звичайний овес, більше хворіє. Для порівняння: якщо звичайний можна взагалі не обробляти фунгіцидами, максимум – один раз, то для голозерного це — мінімум.

N.B. Ріст цін та приваблива EBITDA: як Україна ставить рекорди по вівсу

Також він схильний до виродження. Чим вища репродукція, тим більше залишається необрушеного зерна. «Максимум – чотири роки і треба вже придбавати нові посівні одиниці. Тому ми кожен рік купуємо невелику кількість еліти та засіваємо насіннєве поле, потім відбираємо насіння на наступний рік», — говорить Павло Лишко.

Додає, що зібрати 5-6 т такої культури з гектара нереально. Голозерний овес вразливий до вилягання, після нього дуже важко збирати врожай.

«Наш середній урожай – це 3,5 тонни. Були поля, де він сягав 4 тонн, але знову ж таки були випадки вилягання, плюс впливає зміна клімату і як наслідок – буревії псують частину врожаю», — каже Лишко.


Наталія Рекуненко, AgroPortal.ua

Мультимедіа