Яке насіння — таке й коріння…
Чому я обрала саме цю установу для проходження практики? О, тут все дуже просто. По-перше, вона розташована у моєму рідному місті, по-друге — тут працює моя мама, а з мамою працюють висококваліфіковані фахівці у своїй справі й просто чудові люди, з якими я знайома ще з дитинства.
Ох, це дитинство… Вже тепер починаєш розуміти усі його принади, а що ж буде далі? Та зараз не про це, а про те, що як не дивно, однак дилема, яку професію обрати, та куди піти навчатись переді мною не стояла ніколи. Не вірите? Дарма. А все тому, що мій дідусь, моя мама, моя тітка — усі стали агрономами й навчались на агрономічному факультеті у славному виші — Житомирському національному агроекологічному університеті. Пощастило й мені — тепер і я його студентка. От така у нас агрономічна династія…
Чи потрібно було майже чотири роки навчатись теорії? Безперечно. Я особисто переконалась у її тісному зв'язку з практикою. При оформленні документації (актів відбору середніх проб, карток визначення посівних якостей насіння і додатків до них) ой як стали у нагоді знання з дисципліни «Сертифікація і контроль якості продукції рослинництва». А скільки разів при визначенні вологості й схожості насіння, маси тисячі насінин добрим словом згадувались лабораторні заняття з дисципліни «Рослинництво». А як поетично і загадково звучать спеціальні терміни: «еліта», «супереліта», «алята», «літрова пурка»… А «Антарія»? Невже це давньогрецька богиня? Ні, це сорт гречки, чистоту елітного насіння якої я особисто перевіряла (до речі, сорт української селекції, що мене дуже тішить). «Фітосанітарний моніторинг та прогноз» — ще одна дисципліна, знання з якої стали у нагоді при визначенні заселеності насіння шкідниками та ураженості його хворобами.
З особистих вражень поділюсь ось якими. Здавна Андрушівщина славилась високими врожаями цукрових буряків та своєю цукроварною галуззю — тут ще у 1848 році було збудовано перший на Житомирщині цукровий завод (нині ТОВ «Андрушівкацукор» — банкрут). Аналізуючи звіти про роботу та іншу документацію бази практики помітила, що наразі цукрові буряки відійшли на другий план, а лідируюча позиція закріпилась за насінням культур експортного профілю — пшениці, ячменю, кукурудзи, ріпаку, сої і гороху. З чого ж робитимуть цукор в Україні, з якої сировини і звідкіля вона візьметься? Питання…
З якими проблемами я зіткнулася під час проходження практики? Не буду я говорити про проблеми, їх надто багато у кожного у теперішньому нелегкому житті: і у держави, і у її народу, і у кожної людини… Скажу краще про те, чого б мені хотілося. А хотілося б, щоб насіння перевіряли не лише на якість, а й на безпечність, чого зараз не роблять. А ще хотілося б більше дізнатись про особливості сертифікації насіння за стандартами ISTA (Міжнародної асоціації з контролю якості насіння) та побувати у лабораторії, яка здійснює таку сертифікацію. Це було б дійсно круто!
Насамкінець зазначу, що у одному я тепер впевнена, саме якісне насіння — запорука високого врожаю, а народна мудрість про те, що яке насіння — таке й коріння — не пусті слова.
Вікторія Марчук, 4 курс, агрономічний факультет, Житомирський національний агроекологічний університет
Финал Всеукраинского конкурса «Лучшая аграрная практика 2016». Голосуем!