Як заборона осушення природних територій в Україні може запобігти посиленню дефіциту води

Основною причиною такого стану справ є зміна клімату і антропогенне руйнування лісів, водно-болотних угідь, степів, які забезпечують доступність та якість води, що ми споживаємо. Згідно з глобальним дослідженням WWF, 75% поверхні землі, не вкритої кригою, зазнало значних перетворень, а понад 85% площі водно-болотних угідь втрачено. Людська діяльність продовжує зменшувати обсяги життєво важливого ресурсу.

Україна не є винятком.

До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, за оцінкою WWF Water Risk Filter, стан екосистемних послуг прісноводних ресурсів країни стрімко наближався до позначки «високий ризик». Падіння рівня ґрунтових вод та рівня води в річках призводить до того, що спроможність прісноводних екосистем України задовольняти потреби людини та навколишніх екосистем знижується.

Серед причин:

• один з найбільших у світі відсотків розораності території (понад 50%) та пов'язана з цим втрата природних ландшафтів;
• втручання у вільну течію річок — випрямлення та перегородження —  і забудова берегів;
• осушення водно-болотних угідь; 
• глобальна причина — зміна клімату.

Війна загострює проблему доступності води, адже відволікає увагу та ресурси від системних рішень і створює додаткові виклики, зокрема пов’язані з забрудненням та руйнуванням об'єктів водопостачання та водовідведення. 

За даними UNICEF, через війну проблеми з доступом до питної води мають шість мільйонів українців. Загалом 13,6 мільйонів наших співвітчизників потерпають від браку води для санітарних та гігієнічних потреб. 

Для прикладу, до війни водопостачання більшості регіонів Східної України не було незалежним, а здійснювалося переважно  завдяки воді із Дніпра, системі водосховищ і каналів, що відомі під назвою «Дніпро-Донбас». Ми мали справу з практично недиверсифікованим джерелом водопостачання питної води, для потреб промисловості і агросектору. Під час війни на Донбасі канал «Дніпро-Донбас» та локальні системи водопостачання і водовідведення піддавалися обстрілам, спостерігалися значні втрати води, її забруднення та погіршення якості. З початком повномасштабного вторгнення ситуація загострилася. Внаслідок руйнування гідровузла на Оскільському водосховищі на Харківщині 355,5 млн кубічних метрів води вивільнилися та потрапили спочатку у річку Оскіл, а потім до Сіверського Донця. Водосховище забезпечувало водопостачання переважної більшості населення Донецької та Луганської областей. Кінцевим містом призначення каналу є Маріуполь, де зараз ситуація є критичною та загрожує розвитком інфекційних хвороб, зокрема, через відсутність водопостачання. Без води наразі залишається підконтрольна Україні територія Луганщини, постраждали системи водопостачання Миколаєва, Сум, Харкова, Чернігова. 

Нам необхідно визнати, що без сталих рішень у системі водопостачання та управління водними ресурсами, зокрема на етапі відновлення, ми не зможемо вирішити проблему доступу до води та зменшити посухи. Одним з таких інструментів є природоорієнтовані рішення, які здатні допомогти протистояти посухам, опустелюванню, природним катаклізмам. 

Наприклад, відновлення водно-болотних угідь дозволяє регулювати водний режим — утримувати воду від танення та опадів, коли її багато, та рівномірно виділяти, коли її менше, а також очищувати воду у природний спосіб. Нам необхідно лише вбудувати реалізацію подібних рішень у плани відновлення країни та підтримувати водні  екосистеми у здоровому, максимально наближеному до природного, стані.

Аби запобігти зростанню водних проблем, зокрема через військові дії, та прискорити відновлення необхідно:

1. Заборонити осушення природних територій по всій країні. До прикладу, на Поліссі за останні 100 років було осушено понад 1 млн га боліт, це катастрофічно велика кількість втраченого цінного ресурсу, адже одна з основних функцій боліт —  утримання та зберігання води. Старі меліоративні системи, які використовувалися ще за радянських часів, продовжують осушувати поліські болота, тому потребують якнайшвидшого перепланування з осушувальних на зволожувальні;  
2. Заохотити використання природоорієнтованих рішень у сільському господарстві, водному та лісовому секторах, розвитку міст;
3. Забезпечити притягнення до відповідальності за неправомірне використання  заплав річок, луків та залишків степу;
4. Ініціювати повернення в стан природних територій (боліт, луків, степу, лісу) частину малоефективних для агровиробництва орних земель;
5. Провести інвентаризацію та масштабне відновлення природних водно-болотних угідь та торфовищ, особливо на Поліссі.