Україна втрачає водні ресурси: як зміна клімату посилює негативний вплив посух

23 липня 2025, 07:00 891
Тетяна Турлік'ян

Зміна клімату прискорюється, і Україна відчуває це однією з перших у Європі. Останні десятиліття супроводжуються безпрецедентними температурними рекордами та тривалими посухами, що охоплюють дедалі більші території Європи і стають новою «нормою». Упродовж XXI століття в Україні очікується значне скорочення водного стоку — на 25–50% у більшості регіонів країни.

Всесвітній фонд природи WWF-Україна підкреслює: результати досліджень свідчать про зростання інтенсивності стихійних гідрометеорологічних явищ в Україні, зокрема посух, які, своєю чергою, призводять до дефіциту водних ресурсів.

На території України спостерігається стрімке підвищення температури

Дані Українського гідрометцентру свідчать про те, що за останні тридцять років середня температура в нашій країні зросла на 1,2°C. Швидкість зростання температури повітря в окремих регіонах України сягає 0,82°C за останні 10 років, тоді як у сусідніх країнах — 0,47-0,59°С/10 р., а в північній півкулі та Європі — 0,34 і 0,47°С/10 р. відповідно. Це свідчать про те, що швидкість підвищення температури повітря в Україні є значно вищою за глобальні та європейські темпи.

Більша частина території України вже сьогодні перебуває в зоні низької забезпеченості водними ресурсами та має високу вразливість до наслідків зміни клімату. Ситуацію ускладнює той факт, що основна частина водних ресурсів країни формується за рахунок транзитного річкового стоку: близько 76,6% вод надходить із суміжних держав, тоді як лише 23,4% формується в межах України.

За рівнем забезпеченості водними ресурсами серед 20 європейських країн Україна посідає лише 17-те місце. Значна частина українських територій класифікується як малозабезпечена або критично малозабезпечена водними ресурсами. На одного жителя України припадає лише близько 1 тисяис. м³ місцевого стоку на рік. Для порівняння, цей показник становить 94,3 тис. м³ у Канаді, 31 тис. м³ у Росії, 7,4 тис. м³ у США та 1,9 тис. м³ у Німеччині.

Найскладніша ситуація спостерігається на Донеччині, Криворіжжі, південних регіонах країни. Саме тут зосереджені найбільші промислові споживачі води, а рівень природного забезпечення водними ресурсами є найнижчим.

Як зміна клімату вплине на водні ресурси України і посилення негативної дії посух? 

Прогнозні оцінки свідчать про тривожні тенденції: упродовж XXI століття в Україні очікується значне скорочення водного стоку — на 25–50% у більшості регіонів країни. Найбільш відчутне зменшення водних ресурсів прогнозується для рівнинних територій, зокрема на південному сході, де обсяги водного стоку можуть скоротитися до 70%. Винятком залишаються лише річкові басейни Українських Карпат і Закарпаття, де ситуація буде більш стабільною. 

Результати досліджень свідчать про збільшення інтенсивності стихійних гідрометеорологічних явищ, зокрема посух, що в свою чергу спричиняє дефіцит водних ресурсів. 

Ситуація додатково ускладнюється через вплив військових дій. Руйнація гідротехнічних споруд у результаті російських атак вже призвела до зменшення запасів водних ресурсів в Україні більш ніж на 18000 млн м3 (дані: Державне агентство водних ресурсів України). Особливо гостро дефіцит водних ресурсів позначається на водозабезпечені господарських потреб населення. Водокористувачі вже стикаються з проблемою нестачі води, а у найближчі роки ситуація загостриться. 

Чи є рішення проблеми? 

Проаналізувавши європейські практики та рекомендації, Всесвітній фонд природи WWF-Україна запропонував своє бачення Плану управління посухами (ПУП) та визначив кроки, необхідні для його розробки. 

Наразі розроблено два проєкти ПУП: для суббасейну Тиси, а також для суббасейнів річок Прут та Сірет. Цей документ не є офіційним або остаточним планом, адже його розробка наразі не передбачена чинним законодавством. Водночас він виконує важливу підготовчу функцію, закладаючи основу для подальшої розробки повноцінного Плану управління посухами.

Загалом програми заходів запобігання і пом’якшення посухи, запропонованих WWF-Україна, включають 6 конкретних кроків:

  • Розробка плану управління посухою (ПУП) має здійснюватися згідно з чинним законодавством та міжнародними стандартами (наприклад, «Керівництво з підготовки планів управління посухами» 2015 року). ПУП обов’язково має передбачати використання даних Європейської обсерваторії посух, а саме: статистична звітність, тренди, прогнози, впливи та оцінка ризиків за секторами.
  • Збір та використання дощової води. Поширення серед мешканців громади практики збору дощової води для подальшого використання в господарських цілях.
  • Збір та використання «сірої» води. Поширення практики збору «сірої» води (вживаної в будинках у ванних кімнатах, крім туалетної) для подальшого використання в господарських цілях (для туалету, поливу).
  • Розробка методики визначення екологічного стоку, (так званих необхідних попусків) та розрахунок екологічного стоку для підтримки та розвитку біорізноманіття. Адже відсутність належного планування водокористування під час посух може призвести до надмірної експлуатації річок і водосховищ, та поставити під загрозу існування водних екосистем. 
  • Розробка рекомендацій щодо відновлення лісового ландшафту долини річки, включаючи розробку нормативної бази для відновлення заплавних лісів. План також передбачає використання в сталій практиці під час лісозаготівлі ощадливі з точки зору охорони вод технології і процеси, особливо в гірській місцевості, наприклад, трелювання повітряно-канатними установками.
  • Розробка освітніх матеріалів для водоспоживачів та водокористувачів і громадськості.  

Розробка та впровадження Планів управління посухами дозволить бути готовими до умов, коли необхідно використовувати менше води, ніж необхідно. І таким чином мінімізувати ризики впливу посух на суспільство, сільське господарство і продовольчу безпеку, гідроенергетику, інфраструктуру, економіку та екосистеми. 

Тетяна Турлік'ян, менеджерка з комунікацій напряму «Вода»  Всесвітній фонд природи WWF-Україна

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.