Угода про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною. Що отримає аграрна галузь

27 травня 2024, 07:00 1476
Світлана Мороз

Угода про вільну торгівлю між урядом України та урядом Турецької Республіки не є ратифікованою зі сторони України, однак 23 жовтня 2023 року держави вчинили Меморандум про взаєморозуміння щодо Угоди про вільну торгівлю між урядом України та урядом Турецької Республіки та двосторонньої торгівлі між урядом України та урядом Турецької Республіки.

Цей документ потребує докладнішого розкриття змісту. Зокрема, меморандумом держави визначили, що:

  • сторони бажають досягти мети обсягу двосторонньої торгівлі в 10 мільярдів доларів;
  • після ратифікації угоди Туреччина перегляне позитивно тарифний запит України щодо збільшення тарифних квот на певну сільськогосподарську продукцію, як це передбачено ст. IX.10 (Перегляд угоди) угоди;
  • сторони погодилися створити Робочу групу по зерну для обговорення глобальної та двосторонньої торгівлі та ринку зерна;
  • Робоча група по зерну має розглядати торговельні потоки, логістику, режим внутрішньої та зовнішньої переробки та будь-які інші питання, які можуть бути порушені сторонами Робочої групи по зерну, якщо вони будуть вважатися необхідними.

Із змісту меморандуму ми можемо підсумувати, що Україна за допомогою механізмів Угоди про вільну торгівлю буде намагатися задекларувати на рівні міжнародних домовленостей засоби захисту ринку збуту свого зерна.

Звертаючись до Угоди про вільну торгівлю між урядом України та урядом Турецької Республіки, важливим є відзначити мету даної угоди, а саме — поступове усунення перешкод у торгівлі, створення зони вільної торгівлі.

Аналізуючи положення угоди через фокус до теми в блозі, варто зосередитись саме на стратегічних напрямах співпраці між Україною та Турецькою Республікою.

До таких стратегічних напрямів, які визначені угодою, можна віднести сільське господарство. Адже ст. ІІ.9 угоди визначено — «з моменту набрання чинності цією Угодою жодна із Сторін не буде підтримувати, запроваджувати чи повторно запроваджувати експортні субсидії чи інші заходи з еквівалентним ефектом щодо сільськогосподарських товарів, які спрямовуються на територію іншої Сторони».

Тобто згідно з цим положенням слідує, що жодна із договірних держав не має права впроваджувати будь-які пільги для сільськогосподарського сектору. Як ми мали можливість пересвідчитися з попереднього аналізу положень угоди, що, з одного боку, за допомогою меморандуму Україна намагається захистити експортний потенціал з Турецькою Республікою у сільськогосподарському секторі (основна експортна вітчизняна галузь), з іншоого боку Україна матиме правове зобов’язання, так само як і Турецька Республіка, утриматися від будь-яких експортних субсидій для аграрного сектору.

Щодо визначення поняття експортних субсидій, то сторони угоди домовились відповідно до ст. ІІ.9 1. застосовувати значення, визначене до цього терміну у ст. 1 (е) Угоди СОТ про сільське господарство, включно з будь-якими поправками до цієї статті.

Так, ст. 9 Угоди про сільське господарство СОТ визначено, що зобов'язанням зі зменшення підтримки згідно із цією угодою підлягають такі експортні субсидії:

  • надання державою або її органами прямих субсидій, зокрема виплат натурою, фірмі, галузі виробництва, виробникам певного сільськогосподарського товару, кооперативові або іншому об'єднанню виробників чи збутовій організації залежно від здійснення експорту;
  • продаж або передача на експорт державами або їхніми органами некомерційних запасів сільськогосподарської продукції за ціною, нижчою, ніж порівнянна ціна, яка призначається на подібний товар для покупців на національному ринку;
  • виплати на експорт певного сільськогосподарського товару, які фінансуються за підтримки держави, незалежно від того, чи є витрата державних коштів, чи немає, зокрема виплати, які фінансуються коштом надходжень від зборів, що накладаються на відповідний сільськогосподарський товар або сільськогосподарський товар, з якого виробляється експортний товар;
  • надання субсидій на зменшення витрат, пов'язаних зі збутом під час експорту сільськогосподарської продукції (за винятком широко доступних послуг зі сприяння експорту й консультаційних послуг), зокрема витрати на завантаження та розвантаження товару, підвищення якості й інші витрати на переробку, а також витрати на міжнародні перевезення та фрахт;
  • витрати на внутрішні перевезення та фрахт під час експортних відвантажень, які надаються або санкціонуються державами на умовах, більш сприятливих, ніж умови для національних відвантажень;
  • субсидії на сільськогосподарську продукцію, які залежать від її включення до виробництва товарів на експорт.

За результатом проведеного аналізу Угоди про сільське господарство ми можемо пересвідчитися у тому, що за допомогою формування зобов’язання в Угоді про вільну торгівлю між урядом України та урядом Турецької Республіки у частині експортних субсидій Турецька Республіка намагається захистити ринок сільськогосподарської продукції на рівні ринкових цін, та з іншого боку Україна так само матиме певний захист для вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції від потенційно можливих дешевих аналогічних товарів турецьких виробників.

Про стратегічний інтерес України у частині отримання певних гарантій для ринку збуту сільськогосподарської продукції свідчить зміст положень ст. ІІ.12 Угоди про вільну торгівлю, де зазначено, що «…Туреччина зобов'язується не застосовувати додаткові мита для промислової та переробленої сільськогосподарської продукції…».

Отже, слідкуємо за подальшим розвитком подій щодо ратифікації Угоди про вільну торгівлю між урядом України та урядом Турецької Республіки та будемо інформувати наших читачів, адже Угода про вільну торгівлю прямо впливає на подальший розвиток аграрної галузі.

Світлана Мороз, керуюча партнерка ЮК Dictum (офіси розташовані в м. Київ та в м. Стамбул), к.ю.н., адвокатка

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.