Сучасне аграрне рейдерство та деякі причини його виникнення

При цьому поняття рейдерства в класичному розумінні означає саме недружнє поглинання, тобто отримання контролю над акціями компанії без згоди на те інших акціонерів та керівництва компанії. Однак в Україні, особливо в аграрному секторі, під рейдерством розуміють і захоплення та незаконну зміну власника будівель, землі, прав оренди та навіть врожаю.

Тому в подальшому ми використовуватимемо термін «рейдерство» саме у значенні, якого він набув у світлі українських реалій.

У цій першій частині хотілося б розібратися із основними причинами для такої кількості рейдерських захоплень в Україні. В даному матеріалі ми не будемо розглядати причини, пов’язані з корупцією в державних та правоохоронних органах, та недосконалість чинного законодавства, а натомість сконцентруємося на тому, що в існуючих умовах безпосередньо залежить від самих агровиробників.

В першу чергу хочемо звернути увагу на той факт, що значна частина повідомлень про рейдерство виявляється, м’яко кажучи, непідтвердженими при детальному дослідженні та ознайомленні з документами та іншими матеріалами справ.

Мова йде про випадки, коли до спроб заволодіння майном компаній призвело неналежне виконання зобов’язань компаніями-боржниками, а таке заволодіння здійснюють саме кредитори.

Так, з метою залучення обігових коштів в умовах касового розриву агровиробникам доводиться отримувати кредити, позики, передплати за договорами поставки, отримувати ПММ, ЗЗР, добрива, насіння тощо з відстроченням платежу. Зазвичай кредитори за зазначеними угодами вимагають боржника надавати заставу рухомого та/або нерухомого майна. Предметом таких застав виступають майбутній врожай, складські приміщення та інше рухоме і нерухоме майно.

Що стосується застави майбутнього врожаю, то тут слід звернути увагу на той факт, що більша частина таких договорів надають кредитору право звернути стягнення безпосередньо на сам врожай, а в деяких випадках, як, наприклад, при укладенні аграрної розписки — і право доростити та самостійно зібрати врожай. Звісно, у випадку невиконання виробником своїх зобов’язань, кредитор цілком правомірно намагатиметься заволодіти врожаєм та навіть зібрати його з поля самостійно.

При укладенні договорів застави майбутнього врожаю компанії-заставодавці (боржники) іноді також недооцінюють кредитора та вважають, що для нього може бути досить складно провести певні польові роботи. Однак у таких випадках не варто забувати, що ст. 516 Цивільного кодексу України передбачає право зміни кредитора без узгодження із боржником. Звісно, заборона на таку непогоджену зміну може міститися в договорі застави, але на неї досить рідко звертають увагу. Тим не менш, скориставшись такою можливістю, кредитор може відступити (передати) вашу заборгованість іншим особам, які в свою чергу можуть мати як можливість, так і інтерес на звернення стягнення, тобто заволодіння врожаєм виробника. Право відступлення вимоги за договором застави окремо передбачене ст. 27 Закону України «Про заставу» та щодо іпотеки (застави нерухомого майна) — ст. 24 Закону України «Про іпотеку».

Окремо слід зазначити, що права кредитора за аграрними розписками, які включають в себе як заставу майбутнього врожаю, так і право доростити і зібрати врожай в певних випадках, також підлягають передачі третім особам без відповідної на те згоди боржника згідно ст. 11 Закону України «Про аграрні розписки».

З іпотекою все навіть цікавіше. Так, стаття 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає можливість безпосереднього набуття кредитором права власності на заставлене нерухоме майно на підставі відповідного застереження в договорі іпотеки. Звертаємо увагу, що мова йде саме про позасудову процедуру, в рамках якої реєстрація права власності кредитора на нерухомість може бути вчинена нотаріусом.

Також не варто забувати про той факт, що звернення стягнення за будь-яким нотаріальним договором можливе за виконавчим написом нотаріуса, тобто також без звернення до суду. Таке право кредитора передбачене в тому числі у ст. 20 Закону України «Про заставу» та ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Звичайно, кредитор сам не може арештувати майно, навіть отримавши виконавчий напис нотаріуса, тим не менш даний документ є виконавчим згідно положень ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», а отже у відповідності до п. 7 ст. 26 того ж Закону виконавець, відкриваючи виконавче провадження, вправі арештувати як кошти, так і майно боржника, якщо у заяві стягувача зазначені конкретні рахунки та майно боржника.

Таким чином у випадку невчасного виконання зобов’язань, забезпечених заставою та/або іпотекою, кредитор, що порушив порядок виконання зобов’язань, може дізнатися, що він вже не власник майна, або отримати повідомлення про арешт власних коштів та майна навіть у позасудових процедурах та без виклику самого боржника.

Звичайно, будь-яке з таких стягнень може бути вчинене і на підставі рішення суду, що вступило в законну силу, та із участю в процесі боржника. В такому випадку, здавалося б, для боржника все повинно відбуватися передбачувано, однак це не зовсім відповідає дійсності.

Так, наприклад, стаття 137 Господарського процесуального кодексу України дає право позивачу клопотати суд про застосування заходів забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи. Тобто суд може прийняти рішення про певні обмеження для боржника, щоб той не уникнув виконання рішення в майбутньому або не ускладнив його виконання.

Зазначена стаття передбачає наступні заходи забезпечення, що стосуються майна та майнових прав боржника:

1) накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановлення обов’язку вчиняти певні дії;

4) заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупинення продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

6) передача речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору.

Звертаємо увагу, що зазначений перелік не є вичерпним та судом можуть бути застосовані інші заходи, якщо вони вважатимуться доречними.

Більше того, ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України дає позивачеві можливість подання відповідної заяви навіть до подання позову.

Таким чином звичайна кредиторська заборгованість, тобто невчасна сплата коштів або поставка товару, можуть призвести до блокування активів компанії або заборони проведення певних операцій з ними.

До речі, аналогічний перелік обмежень містить і ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України, який застосовується, якщо однією зі сторін спору є фізична особа. Зазвичай ризики зі сторони фізичних осіб є досить недооціненими агровиробниками, особливо що стосується пайовиків. Однак слід пам’ятати, що будь-який пайовик може видати довіреність на представництво його інтересів несумлінним особам, в яких вже буде свій приватний майновий інтерес до вашої компанії і зовні їхні дії будуть виглядати достатньо законно.

Яким же чином такі ситуації взагалі виникають, та чому аграрії не знають заздалегідь про можливість їх виникнення? Все досить просто: директори та власники компанії або довіряють контрагентам та не перечитують договори перед підписанням, або не залучають юристів до аналізу умов договорів. Певні застереження в договорах займають всього кілька рядків, а певні з них навіть не згадуються в договорах взагалі, тому що передбачені в чинному законодавстві, та їх дублювання в договорах не вимагається.

Саме недостатність уваги та юридичних знань спричиняє виникнення достатньо великої кількості ситуацій, які останнім часом називаються рейдерством, та саме у зв’язку з цим керівництво компаній, що опинилися в такій ситуації, може щиро вважати, що стало ціллю рейдерів, та розголошувати інформацію про ситуацію саме в такому руслі.

Заради справедливості та балансу зазначимо, що далеко не всі випадки рейдерства є звичайним стягненням боргу кредитором, досить велика їх частина дійсно вчинені цілеспрямовано з метою заволодіння компанією або її активами. Тому в наступній частині блогу ми детально розглянемо засоби захисту та уникнення таких несумлінних дій третіх осіб. 

Анатолій Косован, керуючий партнер Kosovan Legal Group