Ринок олійних у 2025 році: на що варто звернути увагу агровиробникам

У 2025 році очікується подальше зростання попиту на соняшникову, ріпакову та соєву олії. Але популярність сої зростає більш стрімко порівняно з іншими олійними — на 6,2% щорічно, адже вона є високорентабельною агрокультурою та вигідним матеріалом для виробництва біопалива.

Соняшникова олія очікувано залишається фаворитом у харчовій індустрії, шрот і макуха — для тваринництва. Ріпакова олія — для біопалива, застосування якого розширюється з кожним роком. Крім того, зерно ріпаку містить більше олії, ніж соняшнику.

Водночас зі зростанням попиту у 2024 році фіксувалося зменшення виробництва олійних культур через несприятливі погодні умови — тривалу посуху та високі температури, зокрема на території Центральної та Східної Європи. Тож у Європі буде спостерігатися не лише підвищення цін на згадані олійні та продукти з них, а й нестача насіння для посівної 2025 року.

Попит на соняшникову олію в світі високий та стабільний, соя була чи не єдиною прибутковою культурою, а по ріпаку Україна залишається у трійці найбільших світових експортерів. Виробництво насіння цих культур поступово зростає, але досі не задовольняє повністю навіть потреби внутрішнього ринку: у 2023 році частка імпортного посівного матеріалу становила близько третини, по соняшнику іноземне насіння складає до 80%.

Соняшник: зниження врожайності, зменшення виробництва, але експорт — стабільний

Ця культура залишається стратегічною — Україна утримує провідну позицію у світі з виробництва соняшникової олії. Це забезпечує стабільний попит на зерно соняшнику як сировину для переробки, а також стимулює впровадження нових високопродуктивних сортів і гібридів. Дедалі більшої популярності набувають ті, що мають високий вміст олеїнової кислоти — вони приносять аграріям вищу маржинальність.

Посівні площі під соняшником залишаються стабільними і займають близько 5 млн га. Проте очікується зниження врожайності через несприятливі для агрокультур кліматичні умови. У 2025 році прогнозується виробництво на рівні 11,5 млн т, що на 4% менше порівняно з 2024 роком.

Експорт товарного соняшнику як сировини залишатиметься стабільним і складе близько 300 тис. т. Водночас основна частина врожаю буде спрямована на внутрішню переробку для виробництва олії та шроту. Зняття деяких обмежень на експорт сировини також відкриває нові можливості для реалізації насіння.

Серед викликів для агрокомпаній, що вирощують соняшник, залишається залежність від внутрішнього ринку. Адже левова частка продукції продається на переробні заводи всередині країни. До того ж очікується й підвищення вартості логістики, яка безпосередньо впливає на маржинальність.

Соя: збільшення площ посівів, зростання виробництва, але конкуренція — жорсткіша

Українські агрокомпанії збільшуватимуть обсяги виробництва сої насамперед шляхом розширення площ — прогнозується збільшення до 2,1 млн га, що на 18% більше, ніж у 2024 році. Очікується, що у 2025 році виробництво зросте на 7% порівняно з попереднім роком і сягне 5,1 млн т.

Беручи до уваги скасування імпортних мит і квот для України, ЄС буде основним ринком збуту для української сої. Прогнозується, що експорт зросте до 2,9 млн т. Паралельно зростає і внутрішній попит завдяки активному розвитку тваринництва, зокрема кормових програм, а також переробної галузі, що забезпечує виробництво соєвої олії та шроту.

Шукаючи ефективну відповідь на кліматичні зміни, аграрії обирають різноманітні сорти та гібриди, стійкі до посух, таким чином підвищуючи врожайність з 1 га.

Складними залишатимуться питання логістики: в доступі до портів пріоритети надаватимуться зерну, так званим хлібним культурам. Відчутною буде конкуренція за ринок ЄС із постачальниками з Південної Америки, що зазвичай пропонують нижчі ціни.

Ріпак: зростання експорту, розвиток переробки, але — кліматичні челенджі

У 2025 році прогнозується збільшення посівних площ ріпаку на 7%, що дозволить втримати виробництво на рівні 4 млн т. Зростання площ до 1,5 млн га відображає не тільки попит на сировину, а й певні зміни у структурі аграрного виробництва.

Експорт ріпаку має всі шанси зрости на 22%, досягнувши 3,6 млн т. Основним споживачем цього продукту залишатиметься ЄС, який активно використовує ріпак для виробництва біопалива. Попит на сировину стабільний, але ціни залежать від коливань вартості нафти та палива.

Очікується зростання переробних потужностей завдяки інвестиціям у галузь, що дозволить не лише збільшити внутрішнє виробництво, а й краще реагувати на запити зовнішніх ринків. Особливо перспективним є зимовий ріпак, стійкий до погодних аномалій.

З огляду на поточні тренди, Україна має можливість стати ключовим постачальником ріпаку для країн із високим попитом на біопаливо, особливо в контексті енергетичної кризи, яка активно змінює структуру ринку. Серед викликів найбільш серйозними є несприятливі погодні умови для цієї олійної, а також конкуренція з боку виробників із Канади та Австралії, які також нарощують обсяги.

Європейські країни зацікавлені в імпорті насіння ріпаку та сої, зокрема через високий попит на біопаливо та запит на кормові культури. Натомість попит на насіння соняшнику залишається обмеженим, оскільки більшість споживаного на ринку продукту йде на олію та шрот.

Загалом розрахунки на 2025 рік щодо закупівлі насіння соняшнику, ріпаку та сої країнами ЄС позитивні, однак для кожної культури існують свої особливості, які варто враховувати.

• Соняшник. Прогнозується подальше зростання ціни на насіння з України через обмежену пропозицію від інших постачальників. Південно-східні країни Європи (Болгарія, Румунія, Франція) залишаються залежними від імпорту насіння соняшнику через обмеження власного виробництва.
• Соя. Виробництво сої в Європі зростає, але залишатиметься недостатнім для покриття внутрішнього попиту. Тому прогноз по експорту українського насіння сої є позитивним. Серед переваг українського насіння — висока якість і конкурентні ціни. Важливим чинником для України стане розширення логістичних можливостей і забезпечення відповідних сертифікацій для співпраці з європейськими партнерами​.
• Ріпак. ЄС залишається одним із найбільших імпортерів ріпаку, і для України 2024/2025 роки прогнозуються як сприятливі. Однак доведеться змагатися з іншими постачальниками, зокрема Канадою та росією. Проте зростає попит на український ріпак зокрема і через дефіцит урожаю в окремих країнах, і наші західні сусіди готові його імпортувати, незважаючи на підвищення цін.

Україна має всі шанси залишатися конкурентоспроможною на ринку ЄС, також ставши надійним постачальником і насіннєвих соняшнику, сої, ріпаку, хоч і наразі імпортує здебільшого насіння олійних. Однак для цього потрібно буде сфокусуватися на таких питаннях:

• забезпечення високої якості насіння (включно з контролем за ГМО та виробництвом насіння нових сортів/гібридів);
• використання у протруєнні насіння нових європейських препаратів;
• адаптація до європейських стандартів (сучасні агротехнології, польові вимоги, екологічність виробництва насіння);
• фітосанітарний контроль;
• підвищення експортного потенціалу (розвиток логістики, розширення квот, участь у програмах ЄС);
• прямі контракти з великими переробниками олійних культур у Німеччині, Франції та Нідерландах;
• маркетинг, а саме — просування  бренду українського виробництва насіння та продукції як високоякісного європейського продукту для Європи та інших ринків.

Коли Європарламент визнав еквівалентність українського насіння зернових і кукурудзи, Україна отримала серйозний шанс вийти з ролі вічного постачальника агросировини та на додаток мати експорт насіння — а це вже міжнародна торгівля агротоварами з доданою вартістю і присутність європейських інвестицій у виробництві.

Незабаром Європа визнає еквівалентність насіння олійних, сої та буряку з України. Проте нові ринки — це не лише потенційні прибутки, а й вимоги адаптувати закони, процедури та підвищувати якість товарів до стандартів покупця. Роботи дійсно багато, однак, об’єднавши зусилля бізнесу, держави та профільних асоціацій, абсолютно реально зробити Україну успішним виробником якісного насіння для світу.

Сюзанна Григоренко, виконавча директорка Насіннєвої асоціації України