П’ять порад юристам земельного права для досягнення успіху

Пояснюється це просто — аграрний сектор є локомотивом розвитку національної економіки та забезпечує для України близько 40% від загального експорту. Тому і набули надзвичайної актуальності усі «навколо земельні» юридичні питання. Можна спрогнозувати, що ще більшої популярності ця практика набуде після скасування мораторію на купівлю-продаж земель с/г призначення.

Споглядання за розвитком напрямку земельної юридичної практики та спілкування із юристами та адвокатами під час тренінгів з підвищення їхньої кваліфікації у сфері земельних правовідносин (про тренінги — нижче), дає змогу сформулювати декілька основних порад для колег, які будують успішну практику у сфері земельних правовідносин.

По-перше, знання не мають обмежуватися лише правовою інформацією. Юрист земельного права має хоча б у загальних рисах знатися на землеустрої, топографо-геодезичній та картографічній діяльності. Маючи справу із землями сільськогосподарського призначення, варто розумітися також на особливостях аграрного виробництва та бізнесу, відрізняти сільськогосподарські культури, особливості їх вирощування та збуту. Тільки розуміючись на цих деталях, можна зробити якісний договір — оренди землі чи поставки с/г продукції.

По-друге, юрист земельної практики має бути мобільним та відкритим до технологічних новинок. На сьогодні багато реєстрів є публічними та різного роду інформація для аналізу є доступною. Крім того, аграрна галузь є однією з найбільш діджиталізованих, що так чи інакше впливає і на юридичну роботу.

По-третє, не варто боятися створювати нові прецеденти та шляхи вирішення земельних конфліктів чи застосування законодавства. Особливістю цієї галузі є неоднорідність як судової практики, так і норм законодавства, яке постійно ставить юристів перед новими викликами та питаннями у його застосуванні.

Серед останніх викликів — обмін земельними ділянками у масивах земель с/г призначення чи перехід земель колективної власності до комунальної власності, згідно із новим законом, який вступить у силу з 1 січня 2019; низка практичних питань, які виникають у ОТГ при отриманні у комунальну власність із державної земельних ділянок за межами населених пунктів. У цих ситуаціях юристам не варто чекати, що хтось запропонує готові рішення, можна діяти уже зараз у рамках, у яких нам дозволяє українське законодавство.

Більше того. Законодавство аж ніяк не забороняє юристам пам«ятати, що побудова правової держави залежить передовсім від них. І що в разі порушення основоположних прав людини їм належить ставати на сторону закону. «Полем» такого масового порушення прав є, зокрема, ситуація з мораторієм щодо купівлі-продажу земель с/г призначення, який не дозволяє громадянам повною мірою реалізовувати своє конституційне право власності.  Після рішення ЄСПЛ у справі «Зеленчук і Цицюра проти України», в Україні вже маємо перший прецедент, коли український суд став на бік землевласників, спираючись в тому числі на обґрунтування Європейського суду з прав людини.

По-четверте, необхідно надавати правову допомогу клієнтам, базуючись тільки на проаналізованих документах та встановлених фактах. Усі клієнти завжди чекають від юристів одномоментних та швидких відповідей на всі поставлені питання. Але так буває тільки в кіно; юрист-професіонал не надасть жодного висновку, не проаналізувавши документи, на підставі яких можна прийняти те чи інше рішення, а на це потрібен бодай якийсь час. Більше того, часто після такого аналізу виявляється, що клієнт зовсім інакше переповідає та розуміє ситуацію, ніж це є з юридичної точки зору.

По-п'яте, на юристів у сфері земельних правовідносин покладається і певна просвітницька роль та роль медіатора. Часто їм доводиться виступати посередником між двома сторонами, які по-різному оцінюють ситуацію і не знаходять спільної мови через власну упередженість. Крім того, земельна сфера просто пронизана великою кількістю міфів, які потрібно тлумачити не тільки громадянам, а й іншим юристам.

Додатково варто відзначити, що способи захисту інтересів клієнта мають бути співставними із його правовою проблемою. Так, поширеною зараз є практика юристів та адвокатів «кричати» через ЗМІ про аграрне рейдерство, якого по факту може й не бути. Буває також, що юристи радять своїм клієнтами укладати сумнівні договори спільного обробітку земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні, а коли такі договори обґрунтовано визнаються недійсними, ті ж юристи пояснюють це клієнтам корумпованістю судової системи та правоохоронних органів. Дуже просто нарікати на небездоганність правоохоронної системи, але ж завдання юристів — її розбудовувати у правовому руслі.

Перелік рекомендацій можна продовжувати, але запорукою якості юридичних послуг, яку ніхто не скасовував, є постійна самоосвіта. Тут в допомозі може стати спілкування з експертами, обмін досвідом із колегами та розв«язання практичних кейсів. Таку можливість надають згадані на початку тренінги — їх організовано у рамках Програми Світового Банку та ЄС «Підтримка прозорого управління земельними ресурсами в Україні» у співпраці з Координаційним центром із надання правової допомоги. Це серія регіональних тренінгів для юристів «Земельна просвіта». Їх розпочато у серпні і триватимуть вони до кінця грудня 2018 у трьох пілотних областях (Київській, Львівській та Миколаївській). На сьогодні навчання уже пройшли понад 200 юристів. Подати заявку на участь може кожен бажаючий — умови відбору доступні за посиланням.  

Анна Федун, к.ю.н., адвокат, консультант Програми Світового банку та ЄС «Підтримка прозорого управління земельними ресурсами в Україні»