Наслідки нових обмежень російської продукції

Саме таке рішення можна вважати найбільш зваженим. Не підлягає сумніву, що торгівля з окупантом — аморальна. Але також не підлягає сумніву, що послаблення економіки України через різкий обрив ввезення стратегічної сировини не піде на користь нашій безпеці. Фосфорні і комплексні добрива — друга за значенням група добрив. Щоб безболісно для агарного сектору забезпечити альтернативні товарні потоки цих добрив, необхідний щонайменше 6-місячний підготовчий період.

Стосовно азотних добрив.  Антидемпінг проти звичайної селітри діє вже кілька років. Карбамід і КАС потрапили під обмеження ще влітку 2017 року. До речі, незважаючи на волання лобістів інтересів росіян, жодних негативних наслідків для аграріїв України ті обмеження не мали. Імпорт сульфату амонію мав бути припинений на початку березня окремим рішенням МЕРТ. Таким чином, на практиці поточне рішення торкнеться лише аналогів аміачної селітри (33:1:1, 33:3 та інших).

В 2017 році частка російських аналогів аміачної селітри була дуже суттєвою: 51% імпорту селітри в Україну і 27% всього українського ринку селітри.

Правомірність поточного рішення кабміну не підлягає сумніву. Аналоги не є самостійним видом продукту. Вони створювалися саме для обходу українських антидемпінгових санкцій. І з технічної точки зору не можуть вважатися окремим видом добрив. Тому проводити додаткові антидемпінгові розслідування для розширення діючих обмежень немає необхідності.

Чи може ринок України обійтися без ввезення цих добрив?

Потреба українського агарного сектора в селітрі складає 1,7-1,9 мільйонів тонн на рік. В минулому 2017 році на ринку було реалізовано 2,389 мільйонів тонн. З них 1,1 мільйонів тонн селітри українського виробництва. 625 тисяч тонн склав імпорт узбецької, казахської, болгарської, литовської, грузинської, турецької, польської та російської (зі сплатою антидемпінгових мит) селітри. Роком раніше обсяг постачання української селітри на внутрішній рівень складав 1,358 мільйонів тонн. А потенційна потужність трьох українських підприємств перевищує 1,7 мільйонів тонн на рік. Таким чином, проста арифметика говорить про те, що збалансувати український ринок селітри можна і без участі російської селітри.

Але є й інші фактори. Весна 2017 року нанесла серйозний удар по українському агрохімічному ринку. Протягом 4-х місяців українські виробники селітри фактично не постачали селітру вітчизняним сільськогосподарським підприємствам. Російські аналоги селітри в цей період стали одним з «рятівних кіл» для аграріїв. Щоправда, на думку окремих експертів, саме російські аналоги селітри  неабияк посприяли погіршенню економічного стану вітчизняної хімії. Якою мірою це є правдою, мають вирішувати урядові структури. А от що напевне є правдою, то це те, що навіть такий масовий ввіз російського імпорту не вплинув на зниження цін на селітру аж до кінця 2017 року.

Висновки прості. Українські виробники разом з агрохімічними сервісними компаніями цілком здатні задовольнити потреби українського ринку в аміачній селітрі, навіть без російської продукції. Але заходи з цього приводу мають розглядатися комплексно. Чим би не послуговувався уряд при введенні обмежень: бажанням врятувати вітчизняну хімію чи необхідністю підтримати Агарний фонд, на руках в якого залишилося чимало «дорогої» селітри. Аграрії не повинні ставати розмінною монетою. Будуючи цивілізований конкурентний ринок добрив, держава має формувати правила гри не лише для зовнішніх, але й для внутрішніх виробників.

Світова практика демонструє тенденцію до консолідації хімічних підприємств. Але якщо така консолідація призводить до утворення монополій, держава повинна вводити ефективні механізми  корекції діяльності таких монополій в інтересах всього суспільства. А якщо ні — то монополії не мають права на існування.

Сергій Рубан, директор з маркетингу і комерції агрохімічної компанії GROSSDORF