Переробка часнику: додана вартість чи пастка для фермера
Таку думку висловив співзасновник компанії «Інститут Часниківництва» Вадим Мереженюк.
«Виробництво будь-якого виду часникової продукції — хай то буде сушений мелений часник, часникова паста, екстракт часнику, капсульований часник чи фармакологічна сировина — передбачає застосування відповідних технологій і обладнання. Часто наші фермери, вважаючи, що разом із вирощуванням часнику їм треба займатися і його переробкою, зазнають невдачі, бо розпилюють свої сили і фінансові та людські ресурси. Я думаю, варто спочатку навчитися вирощувати якісний товарний часник, а переробне виробництво якщо й освоювати, то поетапно», — зазначив він.
Експерт уточнив, що більшість видів переробки спирається на очищений зубок часнику, який може бути як окремим товаром, так і основною проміжною сировиною для подальших виробів. До його якості вимоги навіть вищі, ніж до звичайного товарного часнику, оскільки після очищення виявляються приховані пошкодження, які не помітиш на полиці в супермаркеті.
«Щоб мати стабільний ринок збуту, треба працювати у правовому полі, мати всі необхідні документи. Постачальник має бути надійним, працювати 365 днів на рік. Тому для малих господарств, які не в змозі забезпечити цілорічне виробництво, переробка може стати своєрідною пасткою. З огляду на це, я б рекомендував малим виробникам об'єднуватися навколо одного торгового бренду, який уже знають на ринку, який має потужні канали збуту, і під цим брендом реалізувати свою продукцію, дотримуючись необхідних вимог», — рекомендував Мереженюк.
На його думку, проблема розпорошення ресурсів існує і для великих господарств. Тому, можливо, комусь краще зосередитися на вирощуванні та реалізації товарного часнику, а часник, який іде для переробки, — продавати на переробні підприємства, не намагатися з нього зробити кінцевий продукт.
«Займатися переробкою часнику десь у сараї чи гаражі не вийде — якщо ми говоримо про переробку як бізнес. Доведеться впроваджувати систему харчової безпеки, яка сьогодні регулюється законодавством, її не оминути. Доведеться проходити реєстрацію своїх виробничих потужностей у Держпродспоживслужбі, виконувати санітарні вимоги», — пояснив він, зазначивши, що споживачі зараз схильні купувати товарний часник у торговельних мережах, а не на ринках. Підприємства ж купують часник у сертифікованих перевірених виробників.
Експерт додав, що вимоги до експорту часнику в рази вищі, ніж вимоги внутрішнього ринку.
«Хоча і вимоги ринку в Україні останні 7–8 років за своїми критеріями теж підвищилися і підвищуються постійно. Отже, варто навчитися працювати на внутрішньому ринку, а потім уже рухатися на закордонні», — підсумував Вадим Мереженюк.
AgroPortal.ua за матеріалами AgroTimes