Падіння виробництва та збитковість — це швидке «цунамі». Про реалії в агросекторі

Коротко про світ

Тобто на період війни з рф та «неефективно-ручного керування» зерновими коридорами нас чекає перерозподіл експортних ринків, який вже певною мірою відбувається. Для бідних країн доступ і ціна агропродукціі стануть великим бар’єром для покриття їхніх базових потреб у продуктах харчування, а їхня залежність від основних світових гравців значно посилиться.

Цивілізований світ має бути «розумним» в цих «новітніх» обставинах і діяти швидко та скоординовано, щоб забезпечити сотням мільйонів людей з економічно слабких країн одне із базових прав — право на життя та потреби в їжі, для багатьох сотен мільйонів людей в світі це буде означати одне і те саме. 

А що ж у нас?

Що відбувається в Україні, коли майже весь світ зрозумів та визнав не тільки героїзм українців на полі бою, силу в національній єдності та важливість нашої перемоги для цивілізованого світу, а і відчув велике значення України як міжнародного економічного гравця на різних сировинних ринках, ринках металу та руди, на агроринках. 

Коротко і толерантно кажучи, в агросекторі маємо не дуже позитивну ситуацію... А в реаліях галузь падає швидкими темпами, оскільки існуючі виклики максимально можливі, й усі теоретичні ризики існують у наявності та реаліях, від фінансових та воєнних до погодних та логістичних. Вся палітра в практиці.

Серед основних та поточних аспектів:

• мінус 25-27% недосів площ озимих культур восени 2022 р. (головним чином пшениці);
• буде ще мінус 20-25% недосів навесні 2023 р., головне зменшення буде по кукурудзі та інших капіталомістких у технологіях культурах;
• виробник отримує зараз за 1 т продовольчої пшениці $175-185 на елеваторі  (ще 3 місяці тому це було $150-160) за світової ціни майже на $100 дорожче на кожній тонні, тобто мав би отримувати $265-275 на своєму елеваторі. Де дівається різниця? А всі інші учасники ринків закривають свої ризики за рахунок ціни для аграрія, що частково є об’єктивним процесом, а деякі учасники просто ЗАРОБЛЯЮТЬ та підняли свої ставки послуг у портовій перевалці на терміналах та портовій логістиці (наприклад, вартість буксирів у портах) в 3-4 рази!!! Як кажуть: «Здають задорого житло». Держава нічого не робить з цього приводу, а за аграріїв ніхто не заступається;
• кукурудза — та сама історія! Аграрію залишається $170 за світової ціни в $280-290 на базисі FOB завантаження на судно в портах ЄС або Бразилії. Так от, за врожайності кукурудзи 100 ц/га, що є дуже гарним результатом, це дає мінімальну рентабельність в 7-10%, а середня в Україні врожайність кукурудзи в 2022 р. становить аж 60-65 ц/га. Давайте ще згадаємо про 40% кукурудзи, яка стояла в полі ще в листопаді та втрачала якість і кількість, то які колосальні збитки у аграріїв?! 

Збитки аграріїв за рахунок цінових втрат, низької середньої врожайності культур, високої вартості кредитів, втрат якості продукції становитимуть $5-6 млрд в 2022-2023 рр. Додатково до цього є прямі втрати від війни, втрачене майно та активи, втрачена продукція тощо, це ще $1,5-2 млрд. Додатково — заміновані поля, поля які потребують відновлення та рекультивації тощо. Ми говоримо про 10+ мільярдів доларів збитків за один рік! Тобто зростання та розвиток — це важкий та поступовий процес, а падіння виробництва та збитковість — це швидке «цунамі».

Тому недосіяли, тому недосіють весною, і тому світу тепер реально треба хвилюватись і турбуватись, а краще — «розумно» та швидко діяти! 

Стосовно «діяти». Всі розуміють важкість ситуації в Україні: нестача коштів, падіння ВВП та виробництва, дефіцит бюджету, існуючі об’єктивні пріоритети війни. Але, вважаю, варто зробити все можливе, щоб допомогти хоча б тим, хто втратив все, втратив техніку й інші активи, не має чим та за що посіяти. Цим аграріям треба  від держави надати ресурс відновлення. Надати кошти на посівний матеріал, пальне, базові добрива та первинну суму на лізінг втраченої техніки. Максимально включити до програми власних виробників для локалізації програм та підтримки інших українських виробництв. Для всіх ресурсу немає, але тим виробникам, у кого зруйнували все або майже все, треба швидко допомогти, адже, як бачимо, вже треба в поле!!! 

Іван Мірошніченко, український політик, народний депутат 8-го скликання, експерт з аграрної сфери