Отримання іноземцями сільгоспземель у спадщину. Законодавче регулювання

24 березня 2023, 07:00 3206
Світлана Тетеря

З початком збройної агресії російської федерації проти України, серед іншого, стало актуальним питання володіння земельними ділянками громадянами країни-агресора та її пособників. Законодавство України встановлює певні обмеження та умови для набуття іноземними громадянами права власності на земельні ділянки.

Іноземцям дозволено набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності, у випадках, визначених у ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України. Однак вони не можуть набувати у власність землі сільськогосподарського призначення, крім випадків прийняття спадщини. Водночас, якщо іноземці отримали такі землі в спадщину, вони зобов'язані відчужити їх впродовж року з моменту отримання права власності згідно з вимогами ч. 4 ст. 81, ст. 145 Земельного кодексу України. Невиконання цього обов'язку має наслідком конфіскацію земельної ділянки за рішенням суду. 

Застосування конфіскації у таких випадках породжує низку питань, наприклад, що станеться з земельними ділянками після їх конфіскації, та які наслідки це матиме для їхніх орендарів. Нижче ми спробуємо розібратися з деякими з них.

У разі конфіскації земельної ділянки кому вона передається у розпорядження?

Норми ст. 145 Земельного кодексу України передбачають, що конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, за результатами яких ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Тобто земельна ділянка конфіскується не у власність держави, а може бути викуплена на торгах будь-якою особою, що належить до кола осіб, які за законом можуть набувати її у власність.

Якщо щодо земельної ділянки укладено договір оренди сільськогосподарським виробником, яким чином він продовжується: автоматично, чи буде проводитися аукціон з оренди?

За загальним правилом до нового власника земельної ділянки переходять права та обов'язки орендодавця за наявним договором оренди щодо цієї ділянки, тобто договір продовжує діяти, якщо інше не передбачено у самому договорі. Адже подекуди договори оренди землі передбачають, що зміна власника земельної ділянки є підставою для розірвання або припинення договору. Тому в кожному окремому випадку необхідно перевіряти договір на наявність таких положень. 

Такі ж правила застосовуються і у випадку, якщо щодо земельної ділянки було укладеного договір емфітевзису. 

Чи має сільгоспвиробник, який орендує земельну ділянку, що конфіскується, першочергове право на укладення договору оренди землі на новий строк?

Так, орендар земельної ділянки, що конфіскується, має таке право в силу норм ст. 33 Закону України «Про оренду землі», але за умови, що він належним чином виконував договір протягом усього часу його дії. Конфіскація ділянки жодним чином не впливає на наявність чи реалізацію цього права. 

Також звертаємо увагу, що під час продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення на торгах у результаті конфіскації її орендар має переважне право на її придбання, яке він може реалізувати безпосередньо сам, якщо він належить до кола осіб, які за законом мають право набувати у власність землі сільськогосподарського призначення, або відчужити особі, що належить до такого кола осіб.   

Отже, підсумувавши, можна відзначити, що правові наслідки конфіскації земельних ділянок сільськогосподарського призначення у громадян російської федерації чи білорусі для наявних щодо таких ділянок договорів оренди чи то емфітевзису є аналогічними тим, що виникають у разі будь-якого переходу права власності на земельну ділянку.   

Світлана Тетеря, керівник практики аграрного та земельного права, радник юридичної компанії EVERLEGAL, у співавторстві з Олександрою Кравець, юристом EVERLEGAL

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.