Основна проблема недоотримання врожаю в Україні — стресові умови

«В Україні на пшениці цілком реально отримувати урожайність на рівні 7 т/га. Звісно, коли дізналися про англійський рекорд, загорілися по-новому. Але ж у них і стабільний щорічний показник тримається на рівні 10-12 т/га. Ми теж до цього прагнемо», — поділився амбіціями учасник цьогорічного Зимового зернового конгресу, організованого в останній день зими асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу», директор із розвитку технологій компанії Genetic Plant Cells холдингу HTI Володимир Степанчук.

За його словами, основа концепції, за якою працює компанія, — збільшення урожайності з одночасним зменшенням затрат.

«Ринок стимулює постійно шукати нові підходи. Скажімо, активно просуваємось у напрямку заміни частини мінерального живлення внесенням бактерій, препаратів, які стимулюватимуть продуктивність. Сьогодні дізналися, що англійські колеги  поки що не застосовують таких методів. Отже, ми попереду», — говорить Володимир Степанчук.

Інноватори відпрацьовують свої технології на землях корпорації «Сварог Вест Груп» у різних районах Західної України. В першу чергу беруть до уваги вибір сорту, якість насіннєвого матеріалу, дату посіву, норму висіву, а також ширину міжрядь, глибину заробки насіння і, звісно, систему живлення.

Щорічно вивчають майже 100 сортів пшениці. А от після ретельного аналізу впроваджують у виробництво лише найстабільніші сорти, здатні найкраще виявляти свій потенціал. Головною проблемою недоотримання врожаю Володимир Степанчук вважає стресові умови, тому перевагу віддає тим сортам, що змогли адаптуватися до місцевих особливостей.

На власному насіннєвому заводі насіння прискіпливо очищується, калібрується і  пропускається через фотосепаратор. У виробництво не допускається насіння зі схожістю нижче 95%. Основним елементом вважають відсутність пошкоджень. Наголошують на силі росту насіння.

На запитання колег, які сорти переважно обирають — пізні чи ранні, Володимир Степанчук відповідає: «Підхід до посіву має бути комплексним, орієнтуємось на температуру погоди, типи ґрунтів. Програмуємо систему залежно від того, в якій фазі розвитку озима пшениця повинна зайти в зиму. Самі управляємо посівами, а не ділимо сорти на ранні чи пізні. Обираємо сорти точно для своєї кліматичної зони. Сіємо переважно до 5 жовтня, уникаючи шкідників, зимуючих бур’янів. Намагаємось, щоби пшениця увійшла в зиму у фазі 2-3 листочків — максимум початок кущення. Переростання перед входженням у зиму вважаємо негативним фактором».

Спеціаліст порадив також оптимальні норми висіву, пояснив обрані параметри для ширини міжрядь та глибини посіву. Особливо наголосив на заходах щодо зміцнення кореневої системи на перших етапах розвитку. Для цього місцеві науковці розробили спеціальну формулу морфорегуляторів.

Практика підказала експериментаторам і оптимальний режим живлення, який проводять у 3 етапи. Мікроелементи ретельно підбирають під кожне конкретне поле залежно від складу ґрунту, його характеристик, зокрема щільності. Тут фахівець радить бути особливо уважними та відповідальними, адже часом, неправильно спрацювавши навіть щодо одного з мікроелементів, можна втратити до 50% урожаю.

«Це чудовий драйв, коли можеш керувати складовими свого врожаю, — визнає Володимир Степанчук. — Аналітикою та алгоритмами успіху ми ділимося з іншими. Можливо, цим створюємо собі конкурентів. Ну і чудово! Хай всі підтягуються. Будемо разом виходити на вищі показники».

Ірина Садова, AgroPortal.ua