2019-й буде складним для української економіки. На нинішній рік припадає пік виплат за державним боргом — 478,2 млрд грн, зокрема 149,4 млрд зовнішнього боргу (станом на 01.05.2019). Україна повинна буде віддати кредиторам суму, рівну 12,1% ВВП. Великий відтік грошей зробить нашу країну більш вразливою до світової нестабільності. А до того, що вона настане в найближчі роки, потрібно готуватися вже зараз — МВФ вже попереджає про нову глобальну економічну кризу.
На додачу до цього Україна може втратити 90 млрд грн через російський «потік». Саме таку суму Росія, яка зараз активно будує «Північний потік-2», платить Україні за транзит свого газу в ЄС. Незважаючи на опозицію цьому проекту в Європі, після 2019 року Україна, можливо, перестане бути основним транзитером російського газу. Хоча навіть Росія визнає, що повністю виключити Україну з поставки російського газу не вийде, десятки мільярдів — це занадто серйозна сума, щоб її втратити безболісно.
Отже, основну адженду необхідних змін я бачу в тому ж напрямку, що окреслює більшість експертних статей, тому що ці положення є загальновизнаною правдою:
1. Боротьба із тіньовим ринком, який наразі займає близько 50% усього ринку. Тіньові підприємства не перерозподіляють власні доходи до бюджетів та державних цільових фондів, не сплачують податки, а лише збільшують власні прибутки. Якщо усі системи у нашій країні будуть працювати у рамках боротьби з тінізацією економіки, це однозначно принесе вигоду країні й надасть нові можливості для розвитку.
2. Допустити можливість використання міжнародного права у вирішенні правових питань. Можливість регулювання правових відносин у суді у міжнародному форматі сприятиме довірі інвесторів. Україна сьогодні — недооцінений майданчик, в який прогнозовано вкладають і вкладатимуть мільярдні інвестиції. Наприклад, агросфера вже сьогодні активно приймає їх, але для успішної імплементації міжнародних проектів необхідні правові гарантії на міжнародному рівні.
3. Розвивати власні потужності виробництва. Мій друг Костянтин Єфименко нещодавно повернувся з відрядження до міста Дрогобич, де раніше було багато важливих заводів, які більше не працюють. «Місто з населенням 76 тисяч осіб, донедавна потужне промислове українське місто, сьогодні справляє сумне враження, і це м’яко кажучи. Закинуті будівлі без вікон та дверей, обшарпані фасади, жахливі дороги (не хочу розвивати, щоб не чіпати почуття місцевих жителів). Воно і зрозуміло, промисловість міста майже не працює: Дрогобицький нафтопереробний комплекс «Галичина»; Дрогобицький завод автомобільних кранів; Дрогобицький долотний завод; Дрогобицький машинобудівний завод (газової апаратури) та ін. Більшість із них — унікальні заводи, аналогів яким немає в Україні», — пише Костянтин на своїй сторінці у Facebook. Сумно бачити, коли промислові міста, які могли б робити важливий вклад у розвиток економіки України, не розкривають і третину свого потенціалу.
4. Активна робота антикорупційного суду. Очікується, що він розпочне роботу через декілька місяців. Це важливий крок із налагодження чесних економічних процесів у країні та відбілювання репутації України на міжнародній арені. Антикорупційний суд має значно посилити всю судову систему України і стане справжньою опорою для нашої держави у боротьбі з корупцією.
5. Ринок землі. В Україні немає ринку землі, орендна плата становить кілька сотень гривень на місяць, і часто орендарі розплачуються не грошима, а продукцією. Якщо запустити ринок землі сільськогосподарського призначення, то зі зростанням вартості землі виросте й орендна плата — до декількох тисяч гривень на місяць. Крім того, з ринком землі в аграрну галузь прийдуть інвестиції — до $9 млрд, згідно з підрахунками експертів Українського інституту майбутнього. А це зростання зайнятості, сум сплачених податків, виробництва, доданої вартості та в цілому економіки. Скасування мораторію може збільшити темпи зростання ВВП.
6. Логістика. Відсутність необхідної кількості вагонів в «Укрзалізниці» гальмує наш експорт зерна, металу, хімії та іншої важливої для української економіки продукції. Водночас експорт тих же зернових щороку зростатиме. Втрати українських аграріїв на логістиці складають сотні мільйонів доларів за найскромнішими підрахунками. Тож реформа експортної логістики — одна з основних.
7. Якісна робота з експортним потенціалом. Як не сумно відзначити, останні угоди про зони вільної торгівлі, які укладала наша країна, переважно не були на користь України. Ми здаємо свої позиції, полегшуючи доступ на наш ринок і не отримуючи рівноправні умови натомість. Я вважаю, подібна політика шкодить Україні в довгостроковій перспективі. Тому відстоювання національних інтересів у принциповій формі є необхідністю у переговорах високого рівня. Ми повинні пам’ятати, що продукти, що виробляються в Україні з доданою вартістю, до якої входять податки України, забезпечують робочі місця та міцну економічну базу.
8. Якісні робочі місця і винагорода українських кадрів. Якщо спитати українських підприємців сьогодні, майже кожен скаже, що один із найважливіших ризиків — відтік професійних кадрів за кордон. А гроші, які заробітчани пересилають в Україну, не становлять і третини суми, яка могла би бути створена, якщо ці люди працювали би у своїй країні. Українці їдуть на заробітки до Польщі, країн Балтії, Німеччини, Іспанії, Італії. Тим самим заміщаючи жителів цих країн, які свого часу виїхали до Великобританії, Канади, США та ін. Найближчі країни активно запрошують на роботу і відкривають відповідні візи для українців. Так само, навчання за кордоном для студентів стає все доступнішим — багато університетів відкривають спрощену систему видачі грантів. Україна стає експортом якісних мізків та якісної робочої сили, що вплине на персонал наших компаній у наступні десятиліття. Компанії повинні розуміти вже сьогодні, якою буде конкурентоздатна система компенсацій та винагород для утримання ключових співробітників. Навіть враховуючи те, що підприємці вже піднімають фонд заробітної плати, і ця тенденція буде зберігатися у поточному та наступному роках.
Владислава Магалецька, віце-президент інвестиційного фонду SigmaBleyzer, член Національної ради реформ України
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.