Зрошувальна система в Україні — аналог газотранспортної
Таку думку висловив директор Інституту водних проблем і меліорації НААН України Михайло Ромащенко.
«При регулюванні водного режиму вирощування культур стає надприбутковим. Можна отримати до 10 т/га кукурудзи або до 3 т/га сої, а за допомогою поливу ще більше — 15 т/га і 4,5 т/га. Отже, сформувалося вигідне економічне обґрунтування відновлення осушених земель. Забезпечення оптимальної ґрунтової вологості — шлях до ефективного господарювання», — зазначає він.
При цьому, як зазначає вчений, в Україні однією зрошувальною системою керує декілька установ. Виходить, що утворилося 3-4 технологічних переділи на кожному каналі.
«Я вважаю, що повинна бути створена єдина система управління зрошенням, яка буде відповідати за збір і подачу води до точки водовиділу, де споживач отримає її за прийнятною ціною. Держводагентство — неприбуткова установа. Воно не може брати кредити або залучати інвестиції, а у держави немає бюджетних коштів. Ось і сидимо, чекаємо змін», — зазначає Ромащенко.
На його думку, необхідно впроваджувати, як у всьому світі, басейновий принцип управління водними ресурсами. Адже в Україні так працюють холдинги. Однак цей механізм не працює, оскільки немає мотивації.
«Насамперед держава повинна сформувати своє бачення розвитку зрошувальної системи. Важливо проаналізувати світовий передовий досвід у цій галузі й спробувати залучити в якості партнера найкращого виробника. У нас є системи, готові подавати воду, але ми не можемо створити механізм, який буде формувати попит на послуги зрошення. А станеться це тоді, коли буде стабільний попит на нашу сільгосппродукцію в світі. Ми повинні виходити на ринок з продуктами харчування, а не з сировиною», — вважає вчений.
Він зазначив, що в 2013 р. почалися переговори зі Світовим банком про інвестиції в зрошувальну систему, але події на сході України заморозили цей процес.
«Якщо наша держава не сформувала позицію щодо розвитку зрошення, то відповідно інвестори не будуть проявляти ініціативу і створювати умови для того, щоб Україна стала конкурентною», — зазначив Ромащенко.
За його словами, Світовий банк працює з урядами, він не надає позику конкретним сільгосптоваровиробникам, тому необхідна ініціатива держави, яка володіє основною меліораційною інфраструктурою через Агентство водних ресурсів.
«Я вважаю, що зрошувальна система в нашій країні — аналог газотранспортної системи. Нам залишилася унікальна спадщина. Наприклад, Каховська зрошувальна система — найбільша в Європі, проектна площа поливу складає 750 тис. га. Можливості колосальні. Уряд повинен заохочувати нарощування зрошуваних площ», — підкреслив учений.
На його думку, причиною пасивної позиції держави є «хуторянський спосіб мислення».
«У нас же чиновники турбуються про розвиток власного хутора. Однак він може функціонувати тільки в межах стійкої системи. Вони намагаються будувати ці хутори за рахунок залучення ресурсів з системи і її знищення. На жаль, нам не пощастило: в Україні багато політиків і немає жодного державного діяча, який поставив би перед собою мету створення могутньої держави і стабільних умов її розвитку. Для системного поліпшення меліоративної діяльності держава повинна створити механізм підтримки, «додаткові пряники», — вважає Ромащенко.
AgroPortal.ua за матеріалами «Зерно»