Про поглиблення переробки агросировини та додану вартість

Якщо подивитись на порівняльну статистику доданої вартості на гектар ріллі, яку генерують наше сільське господарство та інші країни-конкуренти, то АПК України виглядає доволі блідо, і виявляється, пишатись то і нічим. Рисунок свідчить про значну неефективність АПК України.

Як на мене, з цього факту можна зробити цікаві висновки про перспективи поглиблення переробки та методів її стимулювання.

1) Перший і очевидний висновок. Фокусування на збільшенні ефективності галузі видається більш важливим агрополітичним питанням, ніж поглиблення переробки. І навіть якщо структура виробництва та експорту залишаться сировинними, в цьому немає нічого поганого.

2) Другий. Навіть якщо говорити про стимулювання переробки з такою додатною вартістю порівняно з іншими країнами (або іншими словами — вища собівартість), наша переробка щонайменше не збільшуватиме сукупну додану вартість АПК і «вилетить в трубу» в гіршому разі. Про спроби стимулювання виробництва певних видів продукції за рахунок аграріїв я вже писав тут і тут. Через підвищення продуктивності у сільському господарстві можна сподіватись на природний та вигідний для української економіки розвиток переробної галуззі, в інших випадках є ризик просто перетікання доданої вартості від аграріїв до переробників та чистих втрат для економіки.

Яким чином стимулювати зростання продуктивності? Це вже окрема тема, але якщо говорити про бюджетну підтримку, то наявні наразі заходи підтримки не стимулюють такого зростання (див. мої попередні блоги на цю тему тут, тут і тут.

Олег Нів'євський, старший економіст проекту «Підтримка реформ в сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» Київської школи економіки, член Експертної ради УКАБ