Меркосур уже багато років присутній у Європі. То в чому ж проблема?

Тому що Меркосур уже багато років присутній у Європі. Тим часом «експерти» побоюються, що після підписання угоди Європу заповнить неякісне зерно з Південної Америки. Але ті самі «експерти» пропустили важливий факт: Південна Америка вже багато років є найбільшим постачальником соєвого шроту та сої до ЄС (щороку на ринок ЄС надходить близько 18–20 млн тонн шроту та 14–15 млн тонн сої). Більше того, це — генетично модифікована сировина, яку не дозволено вирощувати в ЄС.

Чому так відбувається?

Бо Європі потрібне дешеве джерело білка — соєвий шрот для виробництва кормів, а також соєва олія для виготовлення біопалива, яке неможливо виготовляти в достатній кількості на місці. І зразу ж випереджу запитання — ЄС/Польща не зможуть замінити такі обсяги імпортованої сої власними джерелами білка. У кращому разі — лише трохи скоротити імпорт.

У цьому сезоні Бразилія також стала найбільшим постачальником кукурудзи до ЄС (переважно до Іспанії, Італії та Нідерландів). І знову сюрприз   – це генетично модифікована кукурудза, яку заборонено вирощувати в ЄС.

Чому ж тоді Європа так багато імпортує кукурудзи?

Тому що, як і з білковими та олійними культурами, ЄС не в змозі задовольнити власний попит — щорічний імпорт кукурудзи до ЄС з третіх країн коливається в межах 18–20 млн тонн (переважно з України, Бразилії та США). І все це в межах вже існуючих угод. На сьогодні в ЄС діють змінні мита на імпорт кукурудзи з третіх країн. Проте вже багато років ставка імпорту фактично дорівнює 0%. Це означає, що європейські переробники можуть без обмежень ввозити кукурудзу, вирощену з використанням заборонених у ЄС засобів захисту рослин або генетично модифіковану — не лише з країн Меркосур.

То в чому ж проблема?

У підході євродепутатів до сільського господарства ЄС, яке через їхні дії щороку втрачає конкурентоспроможність. Фермерам та суспільству кажуть, що треба бути «екологічнішими». Запроваджуються все жорсткіші норми, виводяться з обігу активні речовини, що збільшує собівартість виробництва. Але водночас політики в Брюсселі не бачать проблеми в тому, що вже багато років в ЄС завозяться товари з третіх країн, вироблені за абсолютно іншими стандартами. А чи гіршими? Якщо ті самі політики самі дозволяють їхній імпорт, то ,мабуть, ні.

Питання до політиків, особливо євродепутатів, які сьогодні так активно протестують проти можливого напливу неякісної продукції:

А що ви зробили, щоб зупинити цей імпорт у попередні роки?

Зерно, олія, м’ясо — усе це вже давно надходить до ЄС. Якщо ви вже погодилися на імпорт товарів, вироблених за іншими стандартами, що ви зробили, щоб компенсувати європейським фермерам їхні втрати?

Я впевнений, що більшість із вас навіть не знали, що ці сировини вже в ЄС. Ви зацікавились темою лише тому, що побачили можливість здобути політичні бали.

Публічні дебати щодо напливу зерна з України виглядали точно так само. Найважливішим було — список імпортерів. Політиків і мейнстрімні ЗМІ не цікавила суть. Ніхто не задумався чому так сталося і як це можна було попередити (хоча InfoGrain ще під час жнив 2022 року рекомендував своїм клієнтам продавати зерно і ріпак, передбачаючи падіння цін на світових ринках). І коли «молоко вже розлилося», головним стало — полювання на відьом: пошук винних, взаємні звинувачення політичних опонентів та спроби пов’язати компанії-імпортери з певними політичними силами.

А як виглядає політична дискусія щодо Меркосур сьогодні?

Точно так само, як і з Україною. Пошук винних. Хто гірший.

А де в цьому всьому фермери? Як завжди — вони мають виживати самі. Особисто я хотів би більше змістовності. Але це не продається в медіа. Там важливий популізм.

А фермери повинні сьогодні передусім протестувати проти виведення засобів захисту рослин і рішень політиків, які призводять до зростання витрат на виробництво.

«Здорова їжа» — це гасло, за яке поки що ринок не платить відповідну надбавку.

Мирослав Марчіняк, аналітик сільськогосподарських ринків польської компанії InfoGrain ( за матеріалами публічного допису у соцмережі facebook.com)