Найкраща підтримка для фермерів — наведення порядку

Чому саме це? Тому що для розвитку потрібні гроші, фермерам для грошей — гарні врожаї, а для врожаїв — погода. А цього року за літо у нас було, на жаль, лише три дощики.

Окрім кредитування, потрібно покласти край рейдерським захопленням та закрити основні схеми зловживань із землею. Це ж зрозуміло: якщо економіка буде рости — буде зростання і у нас. Наразі ж у сільському господарстві дотацій немає, ПДВ забрали, а нещодавно податкова взагалі блокувала реєстрацію податкових накладних. Тобто фермери втратили можливість отримати компенсацію на купівлю української техніки. Адже таку компенсацію не може отримати підприємство, у якого є заборгованість, а якщо податкова накладна заблокована, то система автоматично включає вас до боржників.

Все частіше відбуваються і спроби рейдерських захоплень. От і наше фермерське господарство, на жаль, нещодавно зіткнулося із таким нападом. О 8 годині ранку в моїй квартирі, квартирі батька та в офісі були обшуки. Звинувачення — нібито ми продавали цукор за готівку фіктивним ФОПам. Але це безпідставне обвинувачення, адже ми працюємо виключно за безготівковим розрахунком. У нас вилучили жорсткий диск, хотіли вилучити службові автомобілі.

Велика проблема з Держгеокадастром. Немає чіткості із реєстрацією землі. І держава мала б навести у цьому лад якнайшвидше. Це унеможливить рейдерські захоплення, які зараз відбуваються. Наприклад, у нас в районі забрали понад 1000 га сінокосів і пасовищ. Переводили цю землю, до речі, без згод сільських рад. І тепер люди мають випасати корів хіба що на асфальті. Адже їм виділили громадські пасовища по 0,5 га на корову, що практично ніщо. А тепер повернімося до нас, фермерів.

Ми займаємося вівчарством — вирощуємо племінних овець. Хочемо під них взяти 50 га пасовищ, але вже третій рік воюємо. Постійно чогось не вистачає: то фото овець, то згоди, то ще чогось. Для того щоб відмовити, постійно  знаходяться причини. Хоча навіть заступник губернатора виступав, що вони за розвиток фермерства, особливо вівчарства (яке зараз занедбане).

А от з великим агробізнесом у нашому регіоні великого протистояння немає. Звичайно, холдинги сильніші за фермерів: у них є техніка, гроші. Але люди вже трохи розібралися в різниці між холдингом та місцевим фермером: раніше  віддавали свої паї холдингам, а тепер договори вже починають укладати з нами. Населення розуміє, що ми тут, на місці, а офіси холдингів — у Києві.  І до них дуже важко достукатися, якщо треба вирішити якесь питання. Раніше у холдингів було все, щоб показати себе пайовикам (техніка тощо), а у фермера було «два трактори». Але ми розвиваємося — вже й самі  потроху закуповуємо техніку. Тому тепер вони собі працюють, а ми — собі.

Але й спільних інтересів з великим агробізнесом у нас немає — є жива конкуренція. Ми судимося з ними за паї, за реєстрацію і т. ін. Ми навіть фермер з фермером конкуруємо. Раніше такої боротьби за землю не було. А  тепер, якщо до нас прийшов пайовик — ми уже його не відпускаємо. Це, своєю чергою, зіграло позитивну роль під час переукладання договорів саме на  користь фермерів.

Підбиваючи підсумки, скажу: протистояння немає, але є конкуренція за пайовика, за  землю. А щодо майбутнього, то — іще раз — нам би було цікавим кредитування,  особливо на наступний рік. Цього року неврожай, і тому на наступний рік питання в кредитах під маленьку відсоткову ставку для фермерів нашого  регіону є доволі гострим.

Вадим Мокляк, заступник голови ФГ «Дослідне» (Полтавська область)