Як фермеру побачити кінець на початку. Частина 1

16 листопада 2016, 07:31 3986
Гарі Реуше

Про те, що середній сільгосптоваровиробник і невеликий фермер є пріоритетом на державному рівні, ми чуємо регулярно. Однак віз і нині там.

Я пам'ятаю, що чужий в Україні, незважаючи на те, що тут прожив стільки ж, скільки і в моїй рідній Північній Америці. Я чужий, оскільки бачу світ по-іншому і ставлю вимоги інакше, ніж мої українські колеги.

Погодьтеся, ми всі — продукти нашого оточення і досвіду. У зв'язку з цим мене не дивує, коли багато з пропонованих рішень для розвитку сімейних ферм в Україні часто звучать як відображення успадкованої радянської системи.

Для того щоб допомогти незалежним і сімейним фермерам, необхідно бачити кінець на початку. Про що я?

Якщо в цілому, то необхідно розробити практичні і прості рішення — AgriSME.

Менеджмент

Із банківської точки зору і з точки зору самих AgriSME, ключовим питанням є управління. Сільське господарство не для всіх, оскільки роботи дуже сезонні і змінні. Власник адаптується до цього робочого середовища, а найманий менеджмент менш гнучкий. Сільськогосподарська робота вимагає багато спеціальних навичок, які приходять тільки з великим досвідом. Якщо це сім'я, то її члени самостійно визначають методи управління і використовують порівняльні переваги своєї власної ферми; корпоративне управління часто цього не робить. З мого досвіду, сільське господарство — це покликання, робота-життя.

У Сполучених Штатах 96% рослинницьких ферм США є сімейними, і вони створюють 87% вартості продукції рослинництва. Сімейна ферма визначається як ферма, в якій власники пов'язані кровним зв’язком або шлюбом і володіють більшою частиною фермерського бізнесу. Таке визначення може підійти і для України.

Таким чином, ми говоримо, що фермами керують люди, які люблять сільське господарство, вирішили жити сільським життям і вважають, що таке життя є правильним для них, а також для їхніх дітей і навіть майбутніх поколінь. Це приклади ферм у Північній Америці і Європі, і я впевнений, що таке ведення сільського господарства практикувалося до радянської колективізації.

Дохід від фермерства

Дохід є резюме доходів і витрат, які мали місце протягом певного звітного періоду. Цей період, як правило, календарний рік для фермерів (1 січня — 31 грудня).

Сільськогосподарський дохід повинен бути показником успіху будь-якої програми розвитку AgriSME. Дохід має бути достатнім, щоб забезпечити якість життя для сім'ї фермера. А також добре мотивувати сільську молодь жити і працювати в селі, а не тікати в міста або емігрувати з України. В іншому випадку ми взагалі не можемо говорити про існування AgriSME.

Якщо господарство не дає достатнього доходу для сім'ї, то це підсобні господарства. Міжнародний досвід свідчить, що за умов неповного робочого дня на фермі можлива зайнятість поза нею, яка забезпечить додатковий дохід сім'ї (тобто робота в селі або в місті).

Тож, якщо ми хочемо реально говорити про малі ферми, чий дохід недостатній для сімейних потреб, то необхідно намагатися створювати робочі місця поза фермами. І я ніколи не чув, щоб хтось згадував про це де-небудь в Україні.

Нам потрібно мати чесну характеристику сімейного виробництва колишніх працівників колгоспу, на зразок моєї тещі. Зараз колишні колгоспники стають старшими. Вони вирощують овочі для власного споживання, розводять корів і свиней і продають надлишки продукції на сільських ринках для отримання необхідних грошових коштів. Вони не розраховують розширювати своє виробництво і будувати бізнес, заохочують своїх дітей, щоб вони шукали кращого життя. Вони здають в оренду свою землю, бо нічого іншого не можуть зробити з парою гектарів, розташованих у середині великої виробничої сфери поряд з десятками інших власників. Це не майбутнє.

Цільовий дохід від ферми може бути індикатором. Він безпосередньо пов'язаний із землею, кредитуванням і менеджментом. Якщо ми передбачаємо дохід у розмірі $500 на місяць, то неважко оцінити кількість гектарів, які потрібні. За документами, розробленими в IFC в Україні, коли я там працював, можна легко дати точну оцінку необхідного обладнання та робочої сили, а також визначити вимоги до обігового капіталу.

Відповіді на ці питання безпосередньо пов'язані з культурами, які вирощуються. Чи є вони польовими культурами, як кукурудза або соя; або овочами — як помідори і перець? Якщо говорити про польові культури, я проаналізував витрати і доходи для такого господарства в Україні, і можна легко показати пристойний дохід для життя розширеного сімейного господарства розміром в 500 га. Якщо підсумувати, то 2 повних робочих дні і 4 неповних для всіх членів сім'ї забезпечать щомісячний дохід в 35 тис. грн для кожного.

Якщо уряд розраховує домогтися успіху в наданні допомоги малим і середнім фермерам, то обов'язково необхідно розробити більш практичний підхід до цих питань. Наприклад, якщо потрібно 200 га для життєздатної сімейної ферми, то що робить уряд, щоб допомогти фермерам перейти від поточної ситуації до створення робочої ферми, яка буде мати достатній дохід і можливості для розширення і зростання? Активісти, в свою чергу, повинні контролювати результати, а не плани й обіцянки.

У Північній Америці сімейні ферми значною мірою покладаються на найману працю, орендовані землі, а також послуги з контрактами для підтримки свого бізнесу. Ми не бачимо розвитку цих послуг, як не бачимо і того, що уряд допомагає подолати перешкоди на шляху до незалежного розвитку ферми. Ці послуги необхідні і являють собою нові можливості зайнятості в сільських районах. І є способи, як заохочувати розвиток цих послуг.

Наприклад, я розробив проект в Росії, де група фермерів об'єднувалася, щоб отримати набір обладнання для виробництва картоплі та збирання врожаю. Для того щоб бути економічно і технічно ефективним, обладнання має використовуватися на 120 га (не більше і не менше). Поодинокі фермери з 20 га ніколи не змогли б придбати це обладнання — це не було фінансово життєздатним. Таким чином, ми допомогли організувати групи. Більше того, уряд може також укласти контракт із групою, щоб, наприклад, використовувати трактор для очищення доріг від снігу, — це називається державно-приватне партнерство. Така модель дозволить виробникам отримати кредит для бізнесу.

Необхідні прийнятна навчальна програма, яка буде забезпечувати знаннями та інформацією для підтримки стратегічного розвитку AgriSME, а також технічні можливості й ефективність. Ця допомога повинна іти від уряду без або з мінімальними витратами на фермера — як публічна служба. Основний акцент має бути на розвитку життєздатних бізнес-планів та систем управління, які є базовими для отримання банківського кредитування й управління ризиками. Домашні господарства-початківці на рівні об'єднаних громад повинні бути навчені інноваційним рішенням щодо подолання різних труднощів, з якими вони можуть стикатися, якщо все ж захочуть створити свою сімейну ферму в Україні.

Така підтримка могла б йти саме від держави й університетів з децентралізованою програмною підтримкою на рівні області.

Освіта

Поширення сільськогосподарських знань відбувається із застосуванням наукових досліджень і нових відомостей у сільськогосподарській практиці через фермерську освіту.

У США фахівець з дорадництва — це співробітник університету, як правило, викладач, який має ступінь доктора філософії, розробляє і поставляє прикладні дослідження й освітні програми, щоб допомогти людям в економічному і суспільному розвитку.

Це функція університетів, вона підтримується державою (англійською мовою — Extension Service). В Україні за підтримки американських і інших донорів було створено Національну асоціацію сільськогосподарських дорадчих служб України (НАСДСУ). Проте зв'язок з університетами і дослідженнями занадто слабкий. А він необхідний для успіху.

Консультування є інформаційно-пропагандистською програмою університету, часто в відділі безперервної освіти, послуги та навчання надаються як за межами кампусу в суспільстві, так і на території університету.

Програму щодо дорадчих служб економіки сільського господарства буде описано в другій частині. Освітня програма буде інформувати виробників та сільські домогосподарства про численні фактори і проблеми, з якими вони будуть стикатися, якщо захочуть створити свою сімейну ферму в Україні.

Д-р Гарі Реуше, екс-фахівець з дорадництва Державного університету Північної Кароліни; викладач Міжнародного інституту менеджменту, радник банку «Кредит Дніпро» з питань кредитування сільського господарства, екс-керівник низки проектів Світового банку та Євросоюзу в Україні.

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.