Як аналізуються та фіксуються показники насіннєвої картоплі

Затверджені нормативи, обов’язкові для застосування суб’єктами насінництва, науково-дослідними установами, аудиторами із сертифікації (агрономами-інспекторами) та підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління і регламентують проведення визначення сортових і посівних якостей насіннєвої картоплі.

Якщо за результатами візуального оцінювання є ознаки зараженості, то для підтвердження результатів проводять лабораторне тестування. Зокрема, для визначення прихованого зараження вірусами і бактеріями (збудниками кільцевої гнилі та чорної ніжки картоплі) у мікророслинах in vitro, рослинах насаджень добазової насіннєвої картоплі, базової насіннєвої картоплі та сертифікованої насіннєвої картоплі першого покоління використовують лабораторні методи ІФА, ПЛР, ІФ.

Про категорії та класи насіннєвої картоплі, яка може сертифікуватися

Категорія «базовий» включає класи: супер-супереліта, супереліта, еліта. Категорія «сертифікований» — сертифікована насіннєва картопля, перше покоління після еліти (клас A) та сертифікована насіннєва картопля, друге покоління після еліти (клас B).

Найвища категорія — добазова насіннєва картопля. Це насіннєва картопля першого або другого польового покоління, отримана від вихідного матеріалу та сам вихідний матеріал мікророслин іn vitro, мікробульб іn vitro, мінібульб та базових клонів.

Сам бульбовий аналіз насіннєвої картоплі проводять шляхом визначення наявності землі та сторонніх домішок, розміру бульб, бульб інших ботанічних сортів, бульб із зовнішніми і внутрішніми ознаками ураження хворобами, пошкодженнями та дефектами.

Як фіксуються показники:

• наявність у партії картоплі інших ботанічних сортів — оцінка візуально, зокрема, підраховуючи окремо бульби з нетиповою формою, забарвленням шкірки та м’якоті;
• визначення дефектів та бульб із внутрішніми ураженнями хворобами — візуально;
• глибина механічних пошкоджень насіннєвої картоплі, тобто шкідниками і гризунами, визначається методом послідовного зрізання пошкодженої м’якоті бульби ножем (ніж із висотою ріжучої частини 1,5 мм), а довжина механічних пошкоджень вимірюється лінійкою з точністю до 1 мм. Так, якщо глибина пошкодження становить 5 мм і більше та довжина більше ніж 10 мм, бульби вважають пошкодженими.

Для аналізу внутрішніх уражень хворобами (чорна ніжка, кільцева гниль, стеблова нематода, залізиста плямистість тощо) бульби розрізають ножем уздовж повздовжньої осі та оглядають їхню м’якоть на розрізі. Також враховують наявність підморожених бульб, ознаки задухи. Такі теж оцінюються, як уражені мокрою гниллю, чорною ніжкою, кільцевою гниллю та вважаються хворими.

Аналогічно, щоб виявити стеблову нематоду, зрізають тонкий шар покривної тканини з пуповинної частини бульби і виявляють пошкоджені ділянки під шкіркою.

Результат оцінюється у відсотках, зокрема відсоток наявності уражень, хвороб чи пошкоджень у аналізованій масі відібраної об’єднаної проби. Відбір проб, який проводиться виключно аудитором із сертифікації, — умова об'єктивної оцінки посівних якостей насіння. Недбалість або помилка при відборі проби позбавляє сенсу всі наступні аналізування, навіть якщо вони проведені з надзвичайною точністю. Тут працюють спеціалісти, а не просто методика.

Наталія Грюнвальд, керівник ОС «АГРОСЕРТ»