Громади та оборона: про роль місцевого самоврядування в ефективності спротиву ворогу

08 червня 2023, 11:35 1637
Іван Слободяник

Під час повномасштабного вторгнення місцеве самоврядування відіграло ключову роль в ефективності спротиву ворогу, посилюючи, безумовно, основний внесок військових, загалом сил оборони. Так само зараз місцеві громади стають основою відновлення деокупованих населених пунктів, і їхній досвід стане у пригоді після перемоги — для розбудови звільнених територій.

Основний удар завдали, звісно, сили оборони, усі наші військові формування. Але мені здається, без належної роботи місцевого самоврядування навряд чи цей спротив був би такий ефективний. Згадайте, в яких обставинах ми зустрічали збройну агресію. Створення територіальної оборони — дуже вдалий задум, але на той момент вона була фактично в «зародковому» стані. Й коли розпочалася повномасштабна війна, то хто забезпечував евакуацію людей, побудову фортифікаційних споруд, розвіддані з місць, навіть провідників для наших військових у тилу ворога? І, власне, хто забезпечував саме формування сил територіальної оборони й матеріальну базу для них? У цьому безумовне лідерство взяли на себе органи місцевого самоврядування, голови громад, депутати місцевих рад. Оскільки, на жаль, не всюди вертикаль влади могла спрацювати.

Коли воюєш з країною-терористом, яка чисельно переважає, виключно професійною армією не обійдешся. Це має бути боротьба кожного на своєму місці. І чим більше людей, здатних захищати себе зі зброєю, та ще й в організованих групах, тим вища ефективність опору. Й такою силою стали ДФТГ (добровольчі формування територіальних громад).

Хоча зараз це вже повноцінні збройні сили, які пройшли вже схід і південь, це вже справжні бойові підрозділи. Тобто з бойового резерву ДФТГ стали вагомою частиною легкої піхоти, повноцінною складовою основних збройних сил.

Процес формування і становлення вже пройшов, тож наразі потрібен перехід до більш тісної роботи професійних військових, територіальної оборони, ДФТГ. А через них — і з місцевим населенням. Адже, наприклад, тих злочинів, які творили агресори на окупованих територіях (у тому ж Ірпені чи Бучі) — пограбування, зґвалтування, вбивства цивільних, було б значно менше, якби в людей була зброя, вони вміли нею користуватись і могли до певної міри захистити себе. Робота в цьому напрямі з місцевим цивільним населенням дуже важлива.

Цей етап уже розпочався. На рівні командування ТРО прийнята програма, відповідно, є комунікація командирів батальйонів, які розміщені на певній території, з керівниками ДФТГ. Тож сьогодні є можливість пройти навчання щодо поводження зі зброєю, отримати навички стрільби, поводження з вибуховими предметами (зокрема і користування вибухівкою), зрозуміти, як поводитись під час бомбардувань або обстрілів з тієї чи іншої зброї, як надати першу медичну допомогу тощо. Наприклад, у нас у 114-й бригаді навіть побудований симуляційний тренажер, де можна навчитися стріляти з NLAW та інших видів зброї максимально наближено до реалістичності. І ми запрошуємо в цей навчальний центр членів місцевих ДФТГ.

Водночас місцевим територіальним громадам доводиться зіштовхуватись із дуже багатьма викликами. Особливо на деокупованих територіях, де потреби суттєво зростають.

Ми близько з цим працюємо ще з спочатку війни, вже будучи в Збройних Силах. У межах Всеукраїнської асоціації громад ми розпочали проєкт «Згуртовані громади» за підтримки USAID АГРО. За цей час було доставлено більше 1000 т різних товарів для громад, розташованих на лінії зіткнення, на деокупованих територіях. Навіть були випадки, коли ми доставляли і на окуповані території, де залишаються наші люди.

Найбільші проблеми, з якими зустрічаються голови громад і самі громади, — це, передусім, безпекові. Особливо в тих, що розміщені близько до лінії зіткнення чи кордонів з державою-агресором та її союзником.

Із глобальних проблем турбують інфраструктурні. У більшості випадків місцева інфраструктура знищена, людей немає, економіки немає, комунальна техніка розграбована, аж до цвяхів все розкрадено. Так само і з житловим фондом. Як відновлювати помешкання місцевих жителів — теж частково турбота органів самоврядування.

Поки що нагальне питання — ремонт і відновлення будинків, хоча б елементарно закривати плівкою вікна. Але надалі постане більша проблема: на що жити громаді, як утримувати персонал, як повертати життя в громаду. У прикордоння бізнес не дуже хоче повертатись, ситуація там ще довго буде непевною. А для того ж агробізнесу на деокупованих територіях, окрім знищеної техніки і розграбованих складів, найбільшу проблему становлять заміновані поля. Тож питання дуже непросте.

Цьогоріч разом з USAID Agro було реалізовано ще один проєкт. Приблизно 40 000 мешканцям, передусім, з деокупованих громад роздали насіння овочів для висівання на присадибних чи промислових ділянках. Це як допомога самим людям, так і загалом ринку, адже основним постачальником овочів зазвичай була Херсонщина, значна частина якої ще досі під окупацією. 

Загалом же, досвід тих територій, які в 2022 році потрапили в окупацію, а потім були звільнені й наразі відновлюються, — дуже важливий і його слід враховувати й поширювати.

Нещодавно Конгресом місцевих рад при Президентові України був організований форум, де були присутні представники різних гілок влади, а також представники деокупованих громад. Вони ділились своїм досвідом, який буде надалі узагальнюватись і враховуватись у подальших рішеннях.  Зокрема, наразі триває розробка законопроєкту щодо розподілу повноважень між військово-цивільними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Адже кожен хоче максимально контролювати ситуацію. Але при цьому місцеве самоврядування  це продукт досить успішної реформи з децентралізацією, і все-таки держава наша прагне бути більш демократичною. Тож потрібно шукати компроміси. Водночас потрібен алгоритм наділення повноваженнями влади на місцях, який би був все-таки гнучким. Потрібні окремі нормативно-правові акти, які регулюватимуть функціонування громад після деокупації, адже в кожній області своя ситуація зі звільненням територій, і ці документи мають враховувати дані обставини.

Загалом потрібно сформувати свою, українську, модель, яка враховуватиме кращий досвід цього непростого періоду. Зокрема, з урахуванням помилок і здобутків у створенні та ролі сил оборони, територіальної оборони та ДФТГ, які слід залишити й після перемоги. 

Скажімо так, ми маємо бути «в тонусі» й надалі. Адже поки будемо всі самоорганізовані, озброєні, з навичками захисту, доти залишатиметься менше шансів, що агресія проти України може знову повторитися.

Іван Слободяник, офіцер 114-ї бригади Сил ТрО ЗСУ,  виконавчий директор Всеукраїнської асоціації громад та голова Всеукраїнського Конгресу Фермерів у проєкті «Точка зору» на Ютуб-каналі ТРО Медіа

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.