Грип птиці — загроза, яка не зникає. Що потрібно знати птахівникам

Попри те, що у загальному вжитку ми часто говоримо просто “пташиний грип”, насправді за цим терміном ховається група різноманітних вірусів, які мають різні патогенність, небезпеку для здоров’я людини і вплив на торгівлю. У 2025 році найбільшу увагу в Європі та світі привертають саме два штами — H5 та H9. Їх важливо не плутати, особливо в контексті комунікації з регуляторами, експортерами та фермерами.

Штам H5, зокрема H5N1, класифікується як високопатогенний пташиний грип (HPAI). Його особливість — швидке поширення, масові падежі птиці (до 90—100%) і доведений зоонозний потенціал. H5N1 передавався людині і, згідно з даними European Centre for Disease Prevention and Control, у понад 50% випадків призводив до смерті. Через це штам H5 вважається глобальною загрозою, а країни, які стикаються зі спалахом, зобов’язані негайно звітувати Всесвітній організації охорони здоров'я тварин (WOAH) і вводити жорсткі обмеження.

На відміну від H5, H9 (зокрема H9N2) є низькопатогенним (LPAI) вірусом. Він, хоча й досить рідко спричиняє масштабну загибель, викликає хронічне зниження продуктивності у птиці, особливо при наявності супутніх інфекцій. Для людини ж цей штам майже не несе загрози. H9 часто не діагностується вчасно, оскільки прояви хвороби нечіткі: зменшення яйцекладки, проблеми з травленням, зниження імунітету. Цей вірус може циркулювати в господарстві місяцями або навіть роками, не викликаючи спалахів, але поступово знижуючи рентабельність виробництва. Вакцинація проти H9 застосовується в країнах ЄС, і, на противагу H5, її не супроводжують експортні обмеження за умови належного моніторингу.

У законодавчих документах, публічних заявах і навіть на етикетках товарів не можна об’єднувати H5 і H9 в один «пташиний грип». Адже це створює плутанину, відлякує споживачів та іноземних партнерів, і може стати підставою для необґрунтованих обмежень. Наприклад, реєстрація вакцини від H9 в Україні — це не сигнал про наявність високопатогенного грипу, а інструмент контролю ендемічного захворювання, яке не загрожує людям і не має ставити під сумнів безпечність української продукції.

Жодна держава не може повністю гарантувати захист від грипу птиці, але досвід показує: якщо діяти системно, хворобу можна контролювати. На сьогодні у світі використовуються чотири ключові підходи.

Найперше — біобезпека. Це ізоляція ферм, контроль доступу, дезінфекція техніки й одягу, обмеження контактів із дикою птицею. Країни Західної Європи, як—от: Франція, Нідерланди та Німеччина, вже давно інвестують саме в превентивні заходи, а не в ліквідацію наслідків.

Друге — моніторинг. У країнах Європейського Союзу діють обов’язкові національні програми моніторингу грипу птиці. Вони охоплюють як домашнє, так і дике птаство. Усі країни-члени ЄС проводять регулярне тестування передусім в зонах ризику та звітують у загальноєвропейську систему. Моніторинг включає перевірки на фермах, збір зразків від мертвої чи хворої дикої птиці, лабораторну діагностику й оперативне зонування у разі виявлення вірусу.

У тих же Франції, Нідерландах і Німеччині системи спостереження особливо активні в регіонах із високою щільністю проживання птахів та поблизу їхніх міграційних шляхів. Дані з усіх країн аналізує Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) і публікує щорічні звіти про епізоотичну ситуацію. Ефективний моніторинг дозволяє виявити вірус до його проникнення на птахоферми, а також оцінити ефективність вакцинації чи інших заходів біозахисту.

Третє — співпраця з бізнесом. В умовах швидких змін лише партнерство держави, фермерів і галузевих асоціацій дозволяє оперативно реагувати на ситуацію. До прикладу, у США після великого спалаху грипу HPAI у 2022—2023 роках був створений координаційний центр для обміну даними між компаніями та ветеринарами.

Четверте — вакцинація. У питанні щеплення проти пташиного грипу ключові зусилля зосереджені на боротьбі з високопатогенним штамом H5 та контролі низькопатогенного H9.

Після років досліджень Європейський Союз змінює своє ставлення до вакцинації птиці проти грипу. Поширення високопатогенного штаму H5N1, його мутації, масові падежі серед диких і свійських птахів, а також зростання зоонозного потенціалу змусили країни ЄС переглянути підходи до захисту галузі на користь застосування вакцин.

Щодо H5, сьогодні в Європі офіційно зареєстровано щонайменше дві ветеринарні вакцини, дозволені до використання на комерційних птахофермах. Перший крок до практичного впровадження зробили Нідерланди, де у 2025 році стартував пілотний проєкт вакцинації курей-несучок. Його мета — перевірити не лише ефективність вакцини, а й реакцію ринку, логістику, контроль за вірусом і можливості відстеження вакцинованих стад.

Паралельно з вакцинами проти H5 на ринку ЄС вже стали доступними вакцини, що містять компоненти проти низькопатогенного штаму H9N2. Наукові дослідження підтверджують: вакцинація проти H9N2 зменшує клінічні прояви хвороби, знижує вірусне навантаження і частково перериває ланцюг передачі інфекції. Отже, Європа сьогодні знаходиться на порозі нової стратегії боротьби з грипом птиці, де вакцинація більше не табу, а частина комплексного підходу разом із контролем, біозахистом, наглядом і міжнародною комунікацією.

В Україні циркуляція низькопатогенного вірусу грипу птиці H9N2 залишається малопомітною на державному рівні, хоча в комерційних птахівничих господарствах він присутній роками. Наразі в Україні офіційно не зареєстровано жодної вакцини проти H9, а її використання відкладається через побоювання щодо можливого впливу на експорт. Такий підхід позбавляє ринок одного з ключових інструментів біозахисту, яким уже користуються інші країни навіть із суворими експортними правилами.

Водночас вакцинація проти H9 — не виняткова ініціатива окремих держав, а частина ширшої практики контролю захворюваності, що активно розвивається в Європі та світі. Приклади інших країн показують, що вакцинація може гармонійно співіснувати з активною зовнішньою торгівлею, якщо політика впровадження щеплень є науково обґрунтованою.

Отже, грип птиці — вже не «екзотична» хвороба, а щорічний виклик, до якого потрібно бути готовими. Тоді як успішна стратегія боротьби — це не один захід, а система дій, що охоплює біобезпеку, моніторинг, комунікацію, наукову експертизу та вакцинацію.

Адже той, хто підготувався заздалегідь — мінімізує втрати.