Інший бік «кооперативної» медалі

Дивлячись на сучасний стан українського сільського господарства, можу з упевненістю сказати, що кооперативи — це єдиний шлях аграрної реформи в Україні.

Кооператив як соціально-економічний рух має давню історію. Саме цього року кооперативному руху виповнилось 150 років.

За цей чималий проміжок часу можемо спостерігати достатньо прикладів позитивного досвіду кооперативних взаємовідносин і загалом кооперативної моделі управління.

Не будемо далеко ходити: у розвинених країнах вже давно діють закони, що регулюють відносини між державою та кооперативами. Воно і не дивно, адже останні там грають роль своєрідної системи безпеки, яка в непередбачених кризових ситуаціях зможе врятувати економіку країни. У нашому випадку українським «рятівним колом» є Перший національний аграрний кооператив (ПНАК).

Але сьогодні я хотів би зачепити інший бік «кооперативної» медалі. Що може мотивувати людей не виїжджати за кордон у пошуку кращої роботи чи вищої зарплати? Як сьогодні показати українцям, що працювати на власній землі — вигідно і перспективно? Хто чи що може змінити їхню свідомість зі споживчої на господарську? Яким чином нагадати жителям країни, що вони — господарі на своїй землі?

Відповідь, як на мене, очевидна: якщо людина має землю, яку може заповісти і передати своїм нащадкам, може на ній працювати, отримувати від цього дивіденди і бути впевненою у завтрашньому дні. Саме такі гарантії дає кооперативний рух.

Якщо ви думали, що для цього потрібен великий стартовий капітал, то насправді це не так. Про це треба говорити впевнено і голосно. Українці вміють ефективно працювати на землі, у нас для цього є все необхідне: потенціал, родючий ґрунт, господарський підхід і ринок збуту. А кооператив — це каталізатор, який перетворює цей процес з екстенсивного на інтенсивний.

Зрозуміло, що товар чи продукт дрібного фермера практично не має шансів потрапити на полиці великого супермаркету. Для цього йому необхідно пройти всі «пункти пропуску», прописані великім бізнесом. Не забуваємо також про затрати часу на доставку і продаж товару, який фермер радше використав би на роботу на фермі, ніж на бізнес. Лише об’єднавши зусилля, можна зруйнувати ці пропускні пункти і звільнити шлях для якісної української продукції.

Як би пафосно це не звучало, але розвиток кооперативу дорівнює розвитку цілої країни, яка перебуває в стані перманентної кризи. Україна — це аграрна країна, і саме в цьому — шлях виходу з кризи. Сільське господарство може забезпечити продуктами харчування всю країну. А що це означає? По-перше, підвищення купівельної спроможності українців. По-друге, заміщення імпортних товарів якісними вітчизняними. По-третє, розвиток інших галузей промисловості за рахунок розвитку вітчизняного ринку. 

В історії України було чимало кооперативів, проте ПНАК — найбільший та найефективніший з усіх відомих. Це інструмент, яким уже користуються тисячі українців. Я впевнений, що в майбутньому він стане основою покращання добробуту жителів країни і забезпечить всі умови для створення малого і середнього бізнесу. Наскільки швидко це станеться, залежить від нас, шановні кооператори!

Андрій Гордійчук, голова агропромислової корпорації «Сварог Вест Груп»