Що стримує розвиток тваринництва в Україні?

Таку думку висловив координатор комітету виробників ветеринарних препаратів Європейської Бізнес Асоціації Дмитро Кирилюк, говориться у повідомленні ЄБА.

«Світовий досвід розвитку домашніх господарств у світі показує, що досить рідко держава очікує на отримання прибутку, підтримка домашніх господарств є насамперед соціальним проектом. Державна допомога аграрному сектору в світі базується не стільки на прямих грошових вливаннях, скільки на створенні системи взаємодії, кооперації, профільної освіти, розробки стандартів якості тощо», — сказав він.

Важливим елементом тут, на думку експерта, є саме розвиток державних органів, метою яких є забезпечення комунікації влади з бізнесом всіх розмірів та розробка ефективних шляхів спрощення ведення аграрної діяльності.

«Хочеться звернути увагу на те, що наша держава збирає дані для внутрішнього ринку лише поверхово. З одного боку, цей процес ускладнюється неможливістю точно порахувати поголів'я тварин та птиці в господарствах населення, з іншого ж — недосконалістю системи збору даних, відсутністю фахівців та системності роботи», — зазначив Кирилюк, підкресливши, що державна статистика наводить лише загальні цифри, без інформації про структуру поголів«я, вік тварин, продуктивність.

Без правильних даних неможливо розробити вірні заходи та оцінити їхню ефективність. Все це призводить до різноманітних проблем у галузі, зауважує експерт. Однією з найбільш важливих з них є забезпечення галузі тваринництва відповідними обсягами кормів, кормових добавок і ветеринарних препаратів. Якщо агрохолдинги можуть максимально точно прорахувати свої потреби наперед, то фермер не завжди спроможний звернутися до ветеринарного спеціаліста у разі виникнення проблеми.

«Однозначного швидкого вирішення цієї проблеми немає. Це досить складне і комплексне питання, яке потребує, перш за все, системності у його вирішенні», — зауважив Кирилюк.

Важливими елементами нової системи, на його думку, мають стати ліцензування не тільки виробництва ветеринарних препаратів, а також і дистрибуції, оскільки саме продавці (часом навіть офіційні дилери) піддаються спокусі підробити серію та номер оригінальних препаратів і одночасно повернути виробнику партію товару як таку, що не може бути використаною, та продати з її номером та серією партію підробок споживачам. Як наслідок, міжнародні компанії згортають свою присутність на українському ринку через збільшення обсягів повернення товару.

«Окремо варто виділити також розробку системи ветеринарного консалтингу для малих та середніх фермерів. Власне кажучи, ця система вже давно розроблена та відпрацьована, по-перше, в розвинених державах світу, а по-друге, в агрохолдингах, які її постійно розвивають і вдосконалюють. Держава могла б адаптувати цю систему для малих та середніх господарств і спрямувати державну підтримку на її розвиток», — додав Кирилюк.

Він зазначив, що необхідною є розробка системи фармаконагляду у ветеринарній медицині, збору даних щодо виробництва ветеринарних препаратів, їх експорту/імпорту та використання. Система фармаконагляду дасть можливість оперативно реагувати та виявляти підробки на ринку, а дані щодо ситуації на ринку ветеринарних ліків дозволять контролювати і відстежувати обсяги вакцинації тварин оригінальними якісними ліками, а виробникам та імпортерам — ефективно розбудовувати свою систему реалізації залежно від потреб господарств регіону.

«У підсумку хочеться сказати, що міжнародні компанії застосовують свій міжнародний досвід в Україні: з використання ветеринарного консалтингу, навчання спеціалістів із фармаконагляду для контролю якості своїх препаратів господарств, проведення аналізу ринку. Але впровадження свого досвіду ускладнюється відсутністю спеціалістів на місцях, оскільки компанії не в змозі фізично охопити всю територію країни, відслідкувати всі можливі підробки своєї продукції та провести аналіз ринку через відсутність такої інформації в державі», — вважає Кирилюк.