Такому незвичайному сусідству домочадці завдячують голові сімейства, який у них не лише гарний господар, майстер на всі руки, а ще й затятий пасічник.
Всього за кілька метрів від оселі, в невеличкому садочку, чоловік розмістив «квартал» вуликів, і від весни аж до пізньої осені там самовіддано працює ціла комашина медова фабрика. Однак на цьому Володимир вирішив не зупинятися і вигадав новий цікавий, а головне — корисний спосіб збору солодкого продукту.

Одного разу спало на думку пасічнику, що непогано було б створити щось таке, чим можна збільшити виробництво меду, а разом із тим самопочуття покращити після важкого трудового дня. Замислив… і зробив «казкову» хатинку для бджіл, яка гуде, пахне ароматами меду, відновлює сили та навіть заспокоює нерви. Всю цю конструкцію чоловік прикрасив різнокольоровими фарбами та встановив на колісну платформу.
Коли все нарешті було готове, причепив до свого тракторця — і гайда випробовувати на довколишніх полях. Як виявилося, задум вийшов напрочуд вдалим. Наразі Володимир Кіналь не лише отримує значно більше меду, а й відпочиває на лоні природи.

«Ідея змайструвати пасіку на колесах зріла давно. Раніше подібні бачив під час сезонних заробітків у південних областях України. Але серйозно взявся втілювати її рік тому. Не в останню чергу додала оптимізму розповідь швагра, який мешкає в Німеччині, про те, що в європейських країнах пасічники утримують бджіл у компактних вуликах-хатинках, по п’ять, десять сімей під одним дахом», — розповідає Володимир.
Пасіка на колесах і справді диво, що дозволяє сьогодні бджоляреві не обмежуватись прибудинковою територією, а залежно від потреби мати різноманітну кормову базу, обирати місце збору там, де потужніше цвітіння. Також ця технічна вигадка економить сили бджілок, продовжує їхнє життя. За статистикою, у сезон медозбору одна трудівниця живе всього місяць, а то і менше, адже змушена долати величезні відстані в пошуках нектару.

«Як не крути, а сільське життя — важке, свій хліб доводиться здобувати тяжкою працею. Часом за день наморишся так, що світу білого не бачиш. Тому хочеться і відпочити. А де найкраще відновлювати сили? Правильно, на природі! Однак просто лежати під сонечком — це не те, надто банально. Значно краще на м’якенькому лежаку, в компанії бджілок, які гудуть десь там під твоєю спиною. Вдихати аромати трав і меду… Куди тій новомодній релаксотерапії!» — підсумовує пасічник.
AgroPortal.ua за матеріалами Volynpost.com

Zinka. Побачити виробництво зсередини

Святослав Вакарчук заспівав для аграріїв в полі під час жнив

UCAB FOOTBALL CUP 2026. Літні ігри

П’ять років тому енергетики Ірина та Олександр Карабути навіть не думали, що бджільництво стане їхньою справою. Почавши з 10 вуликів на дачній ділянці, сьогодні вони мають пасіку поблизу Кривого Рогу на понад сотню бджолосімей і переробляють увесь викачаний мед.

Пасічники відмічають непоганий урожай меду цього року.

Кількість бджолосімей у Європейському Союзі у 2023 році становила 9,4 млн, що на 1,3 млн, або 16% більше порівняно з показником 2020 року.

Відомо, що бджоли допомагають підвищувати продуктивність культур і загалом покращують умови навколишнього середовища. Обліки у ФГ «Широкоступ», де облаштований спеціальний мікрозаказник, показали, що чисельність корисних комах за чотири роки збільшилася в 17 разів. Рівень запилення соняшнику в місцях, де були осередки диких рослин і мікрозаказник, виріс на 7–9%.

Пасічники проводять перше відкачування меду, яке дає можливість робити прогнози про обсяги збору.

Господарство «Інтер» цього року на своїх землях на Чернігівщині посіяло 200 га фацелії, для запилення якої через соцмережі запросили пасічників.

Ціни на цукор знижуються, тому деякі аграрії зменшують виробництво цукрових буряків або ж узагалі відмовляються від культури.

Одна з найбільших торговельних мереж Іспанії Carrefour почала продавати українські продукти харчування.

Луганщина, за словами співвласника пасічного господарства «Конюшина» Олексія Конюши, була одним із провідних регіонів у галузі бджільництва в Україні. Це область із сприятливими природними умови для медозбору завдяки великій кількості медоносів.

Ціле літо Вадим Жигун прожив у сільській хатині на Полтавщині та займався пізнанням травництва. Зранку йшов у поле та збирав трави, в обід розвішував їх під стріхою або на горищі, а ввечері — експериментував зі зборами та читав книги про лікарські трави.