Міняю професію. Збираємо врожай на полях KSG Agro

AgroPortal.ua вирішив не відставати від тих, про кого пише, і вивчити всі принади збиральної кампанії.

Першим, хто не побоявся і погодився провести експеримент на своїх полях, тимчасово взявши на роботу нашого журналіста, став агрохолдинг KSG Agro. А взагалі, хто б відмовився від безкоштовної робочої сили.

Наш день частково в ролі комбайнера, частково агронома видався помірно теплим. Воістину правим був автор слів, що «у природи немає поганої погоди», але не підчас жнив. Крім потрібних технологій, знань і добрив, необхідно бути ще й гідрометцентром.

Отже, до 8 ранку (а ви думали, що на роботу в 9 — це ой, як зарано) ми перевірили пшеницю на вологість. Виявляється, є спеціальний прилад — вологомір, куди засипається зерно, виставляється культура і за лічені секунди вологість вже відома, похибка становить всього 0,5%. Так як напередодні йшов дощ, наш супроводжуючий агроном вирішив почати жнива після обіду. Варто сказати, що ми трохи засмутилися. А раптом дощ, чи ще щось, а у нас такий бойовий настрій на роботу.

Щоб не втрачати часу, ми поїхали на ріпакове поле, може там нам посміхнеться удача. До того ж було дуже цікаво побачити процес обмолоту ріпаку.

Отже, почали... Пил стоїть стовпом, але ми його не боїмося. Поки ми проходили інструктаж у помічника комбайнера, йому подзвонили і він дуже швидко і без пояснень втік. Виявляється, через велику вологість зламався комбайн. Ну ось, майже вся надія стати хоч на день комбайнером померла.

Працювати помічником комбайнера все одно, що в спортзал ходити: тут тобі й біг з перешкодами, адже по першому ж дзвінку комбайнера потрібно дуже швидко бути поблизу комбайна; і вправи на різних тренажерах — при поломці можеш побувати в будь-яких позах.

Записали нас в агрономи і пішли ми вимірювати вологість тепер вже ріпаку тим же вологоміром.

«Зараз 14,5%, я думаю, дні через 3 будемо збирати. За стандартом має бути 8%», — говорить виконавчий директор Новопокровського відділення KSG Agro та агрофірми «Агростеп» Василь Гурін, наш супроводжуючий.

Ну що ж, чи це нам так не щастило, або просто не доля випробувати себе комбайнером, але поки що всі спроби не стали успішними.

Далі ми поїхали на тік. За час прибирання туди вже завезли 900 т зерна, на даний момент залишилося 800 т, за 4 дні вивезли 100 т.

«Працюємо у дві зміни: і вдень, і вночі, — можна сказати з радістю розповідає завідуюча складом тітка Ліда. — Сьогодні вантажили до 4 ранку, вчора до 1 ночі».

Останні 5 років тітка Ліда всю звітність вносить в комп'ютер. «Я вже виробила собі формулу в Exel. Відразу вираховується, скільки привезли, відвезли, та й не тільки. Якщо потрібна звітність, в будь-який момент можу надати», — похвалилася завскладом.

Завідуюча складом тітка Ліда

Зерно все відсортовано: очищене, неочищене. Очищають зерно автоматичною зерновою машиною. Тут виникло питання: «Чи не мокне зерно під відкритим небом?»

«Коли зерно лежить на борту, то дощу не боїться, головне, щоб ямок не було, а також щоб воно було правильно насипано — в сухому місці», — пояснив Василь Васильович. Ну ось, правильно складати борт — теж майстерність.

На цьому наша цікавість не зупинилася.

«Василь Васильович, а яка урожайність в цьому році?» — запитуємо. «Дивлячись на те, що взимку пшениця була дуже слабкою, ми навіть боялися, що збирати буде нічого. Але весна нам дуже допомогла, думаю, в середньому ми отримали 35 ц/га», — говорить він.

Пайовики, за його словами, не скаржаться. За один пай — 7,2 га — дають 2,6 т зерна, 30 кг соняшникової олії, 100 кг борошна, 50 кг цукру. «Цукор, звичайно, купуємо, тому що інші дають, і ми повинні давати. А втратити людей ми не боїмося, головне вчасно виплачувати їм орендну плату», — констатує він.

Нашу розмову перервали представники контрольно-ревізійного відділу KSG Agro.

Співробітники контрольно-ревізійної служби та агроном Михайло

Очільник цієї служби коротко описав мету їх приїзду.

«Зараз ми робимо контрольний обмолот ріпаку. Обчислюємо середню врожайність з поля. Перше, що зробили — це був контрольний обмолот, потім ми привезли зерно на тік. Ми знаємо збиральну площу, на якій працювали, тут зважили. Тепер можна порахувати приблизну врожайність на даному полі, тобто таку, яка повинна бути. А якщо наприкінці збирання врожаю будуть якісь відхилення від цієї цифри, то буде привід звернути увагу на поле», — розповів він.

Методом обчислення ми дізналися, що можлива врожайність ріпаку буде 39 ц/га, але це умовна цифра, оскільки ще зависока вологість — 13,3% і потрібно буде ще раз зробити вимірювання перед збиранням. А зранку вологість була 20%, тому потрібно все добре прорахувати і передбачити, щоб вчасно зібрати ріпак.

Трішки відпочивши, ми вирушили на поля з пшеницею, щоб зробити перший в цьому році обмолот... для нас :)

Але і тут не все так просто. Пустити нас за кермо побоялися (ну, я б теж на їхньому місці боялася). Старші комбайнери взагалі сказали, що жінка в кабіні — невдача. (Але ми ж не матросами просилися попрацювати). Наймолодший комбайнер Женя, менш забобонний, погодився побути вчителем.

Комбайнер Женя

Хоч зовнішній вигляд комбайна далеко не нагадує модель останнього року випуску, але кондиціонер у кабіні приємно здивував. Та й все управління на перший погляд не складне. На питання, скільки часу Женя вчився, щоб самостійно сісти за кермо, відповідь була — один сезон. Тому і мені, перш ніж сісти повноцінно за кермо, потрібно весь сезон поруч проїздити.

Правду кажучи, я б з великим задоволенням так би і зробила. Кажуть, що нескінченно можна дивитися на три речі: палаючий вогонь, журкотливу воду і на те, як працює інша людина. Потрібно додати — як молотиться пшениця, коли кожен колосок поблискує на сонці.

Я ніколи не думала, що процес, коли шнек підвертає під комбайн пшеницю — настільки красиве видовище. А попереду нескінченне поле... ось те саме «золоте» море. Мій, можна сказати ступор від неймовірного видовища, перервала якась пищалка в кабіні.

«Щось йде не так», — подумала я. Але Женя мене заспокоїв, просто повний бункер. Що ж, майже 20-річний комбайн повністю механізований, з різними датчиками, джойстиком замість керма — цілком справляється зі своєю роботою.

Звичайно ж, я не змогла втриматися від питання, чи не хоче молодий комбайнер поміняти свою машину.

«Це комбайн мого батька. Я на ньому виріс. Звичайно, хотілося б працювати на більш новій моделі, але поки мене все влаштовує», — з оптимізмом каже Женя, несподівано запитавши, чи подобається мені така робота. Відповісти одразу виявилося доволі важко. А ось на моє таке ж питання з його боку була приголомшлива відповідь: «Я не уявляю себе більше ніким і ніде. Мені це дуже подобається і я не розумію, як комусь може не подобатися працювати на комбайні».

Я навіть трошки розчулилася. Як же приємно чути такі слова. Людина на своєму місці, їй подобається те, що вона робить, і це молоде покоління. До того ж, можна сказати, що він вас з нами годує хлібом.

У загальній складності ми обмолотили лише до 2 га. Вирішили, що зерно ще недостатньо сухе. Але за допомогою нескладної математики я підрахувала, що могла б заробити близько 100 грн за 30 хвилин. Женя розповів, що на кабіну, тобто на 2 людини, платять 100 грн/га.

А якщо підрахувати весь обсяг роботи, то враховуючи площу полів в 2 тис. га, на один комбайн припадає 200 тис. грн. Але це поле розраховане на 4 комбайна. На одного комбайнера — 25 тис. грн за 2 тижні.

Після своїх підрахунків почала всерйоз замислюватися, все ж чи не змінити професію.

За процесом обмолоту пильно спостерігає агроном Михайло. Він — дуже позитивно налаштована людина. «Збирання врожаю — це так, квіточки, не так «жарко», як посів. Працюємо по накатаній, головне, щоб було що збирати, — говорить він. — Сподіваємося на 3 сорт пшениці. Якщо буде 2 і 3, то значить, будемо з хлібом».

Агроном Михайло

***

І вся Україна сподівається, що буде з хлібом. Тому що ми, за оцінками експертів, можемо нагодувати 200 млн осіб.

Але «годують» не експерти і не політики, а Василь Васильович, агроном Михайло, комбайнер Женя, завскладом тітка Ліда. А це, повірте, не легка робота.

Наш робочий день був закінчений. Чесно кажучи, я валилася з ніг. Але враження та емоції переповнювали. Все ж, яка красива у нас країна, родюча і з чудовими людьми. Але живучи у великому місті, ти цього не усвідомлюєш.

Тому їдьте в село. Відпочивайте від сумбурності і сірості міста. Хоча б на кілька днів змініть жаркий кабінет на приємне сонце, зелену травичку біля річки і колосисте поле.

А ми готові їхати в гості, запрошуйте, є бажаючі попрацювати!

Наталія Помянська, Анастасія Сотнічук, AgroPortal.ua