Тепер у Лідії та Анатолія Приймаків — власна плантація із безліччю рослин майже у гектар.
Лідія Приймак за фахом — бухгалтер, але от вже більш ніж 17 років поспіль разом із чоловіком Анатолієм займаються садівництвом. Весь свій вільний час проводять навколо улюблених саджанців дерев і теплиці з трояндами, а коли мають вільну хвилинку чи вихідний, то йдуть на поле і працюють там.

Фундамент свого бізнесу сім'я заклала зовсім випадково, коли вирішили зайнятися озелененням території біля власного будинку. Жінка каже, що коли багато років тому вперше купували дерева, то продавці на ринку їх обдурили. Після цього випадку вирішили виправити ситуацію і почали цікавитися сортами більш детально, аби не потрапляти у такі халепи, і попереджати інших, тим паче, що з дитинства обоє бачили, як садівництвом захоплюються їхні батьки.
«Нам із чоловіком вдалася система окулірування, на відміну від батьків, які займалися прищеплюванням», — зазначає пані Лідія.
Окулірування або щеплення вічком — це один зі способів щеплення плодових і декоративних рослин тонким шаром деревини, взятої від тримача культурного сорту.
Коли тільки Приймаки починали цим цікавитися, то перепробували багато способів і методів, зазнали чимало невдач, але постійне вдосконалення дало свої результати.
Подружжя розпочинало із маленького: закупили 200 дерев, потім тисячу, а далі ще більше. На сьогодні асортимент дуже великий, лише одних яблунь мають 50 сортів, окрім цього — 18 сортів груши, 14 — черешні, 8 — вишні та персика, 3 — нектарини, а також — абрикоси, сливи, серед найпопулярніших, звісно, є й інші дерева, не тільки плодові. Улюбленці пані Лідії і клієнтів — сакури та клени.

За п'ять років після початку роботи із деревами Приймаки зайнялися і квітами, але це вже більше захоплення дружини Анатолія — Лідії. Намагаються їх більше продавати саджанцями.
Нині подружжя має приблизно сорок різновидів троянд, серед яких є як звичні й традиційні, так і «пробні» для українського споживача, але вже широко відомі у Європі.
«Піоновидну троянду Red eye поки ще тільки вивчаємо, придивляємося, але то такий новий особливий сорт, який ми хочемо розвивати і розповсюджувати, — розповідає жінка. — Квітка надзвичайно красива, але поки капризує і не дуже піддається розведенню в наших умовах».

Каже, що поки найпоширенішими і найпопулярнішими серед любителів квітів із колючками є сорти Black magic та Black Baccara. Темно-вишневі велюрові троянди, які дуже люблять люди і садівники. Вони — витривалі і невибагливі, не бояться дощової погоди, бутон у них не загнивається, а самі квіточки стійкі до зміни температури, шкідників і бактерій, які цього року лютують не на жарт.
Різноманіття кольорів — також величезне: тут і білі, і червоні, й рожеві, і навіть з багатоколірними вкрапленнями, одним словом — вибрати є з чого, це стосується також і розміру квітки, який залежить від сорту саджанця. Про усі ці тонкощі Лідія Приймак знає і залюбки допомагає своїм покупцям із вибором, радить, яка саме квітка краще пасуватиме до тих чи інших умов, як доглядати і вирощувати, а також, що не менш важливо, боротися зі шкідниками.
За порадами до Лідії Приймак звертаються не тільки її клієнти, а й колеги-садівники, які поки недостатньо обізнані. Жінка каже, що й сама довго вчилася, а зараз намагається допомагати людям, які ще не знають усіх тонкощів садівничої справи. «Спочатку виписували тематичні журнали, вчилися з них, читали відповідну літературу, бо ж коли ми починали, то інтернету ще не було. Часто відвідували семінари як на місцевому рівні, так і на європейському. Тричі з чоловіком були в Польщі на курсах, нас туди відрядили від обласної ради», — розповідає жінка.

Землю для плантацій Приймаки орендують у знайомих. Домовилися з ними, що оброблятимуть і доглядатимуть території, позбудуться шкідників і садитимуть там культури, але родина також приділяє увагу й збереженню потенціалу родючості ґрунту. Аби не надто обтяжувати поле, чергують висадку плодових і декоративних дерев з овочами — рік через рік, це завдає меншої шкоди і дає території трохи відпочити.
Варто зазначити, що садівництво — це не тільки важкий і трудомісткий процес, але й доволі довготривалий: «Те, що плануєш продавати, повинен закласти на три роки наперед. Перший рік — висіваємо, на другий це все має прорости, а далі тільки окулірування, щипання і продаж».
AgroPortal.ua за матеріалами Volynpost.com

Арпаджик із Криничного: як у селі зберігають традицію вирощування цибулі-сіянки

Підземна ферма: у Великій Британії вирощують салат на глибині понад 1 км

На Волині виноградар створив «Маленький Крим» із 50 сортів винограду

Останніми роками у вирощуванні мигдалю відбувається перехід від традиційного ручного обрізання до механічних технологій. Дедалі більше господарів сьогодні під час закладання саду відразу враховують факт механізації.

В Україні садівники знижують відпускні ціни на яблука через стриманий попит і збільшення пропозиції осінніх сортів.

У селі Борохів на Волині 49-річний Олександр Геращенко вирощує 50 сортів винограду. На п'яти сотках, де раніше росла картопля, за сім років він заклав виноградник зі 130 кущів.

Минулого року Україна імпортувала понад 4 тис. т мигдалю, витративши на це 23 млн євро. Ці кошти могли б надходити місцевим виробникам, адже цей горіх можна успішно вирощувати в умовах українського клімату, особливо враховуючи державні програми на підтримку садівництва, що охоплюють 16 областей.

На Волині відбувся День поля «POTATO UKRAINE — 2026», який став фінальною подією ініціативи «Volyn Smart Agro Cluster — економічний розвиток сільських територій». Захід об’єднав понад 100 фермерів, виробників картоплі, науковців, представників бізнесу, громад та партнерських організацій.

Ягідні господарства України стикаються з дефіцитом робочої сили, зокрема кваліфікованих спеціалістів. Водночас органічне виробництво потребує значної кількості ручної праці.

Господарство «Ягоди Волині» цього сезону планує зібрати близько 350 т малини, яку відправить на експорт.

Одна з найбільших торговельних мереж Іспанії Carrefour почала продавати українські продукти харчування.

Луганщина, за словами співвласника пасічного господарства «Конюшина» Олексія Конюши, була одним із провідних регіонів у галузі бджільництва в Україні. Це область із сприятливими природними умови для медозбору завдяки великій кількості медоносів.

Ціле літо Вадим Жигун прожив у сільській хатині на Полтавщині та займався пізнанням травництва. Зранку йшов у поле та збирав трави, в обід розвішував їх під стріхою або на горищі, а ввечері — експериментував зі зборами та читав книги про лікарські трави.