Таку думку в блозі на «Економічній правді» висловив керівник Брюссельського офісу Української асоціації бізнесу і торгівлі Назар Бобицький.
За його словами, Україна отримає нові торговельні перспективи, які виникатимуть у ході імплементації Європейського Зеленого Курсу (ЄЗК), однак отримає і ризики, яких значно більше.
Наприклад, а агросекторі ЄЗК ставить за мету скоротити на 50-70% впродовж наступних 10 років використання міндобрив, засобів захисту рослин тощо. Це може призвести до наджорстких фітосанітарних норм в законодавстві ЄС по відстеженню максимальних залишкових рівнів пестицидів при імпорті агропродовольчої продукції.
«Якщо ми отримаємо подібні бар'єри впродовж наступних років, українські виробники будуть змушені швидко пристосовуватися до нових стандартів, перебудовувати ланцюжки або просто втратити ринок», — додає Назар Бобицький.
Він звертає увагу і на ще один непрямий ризик впливу. Щоб реалізувати мету «зеленого курсу», збалансувати викиди і природні поглинання вуглецю, ЄС буде стимулювати розширення лісових насаджень. У тому числі, це завдання стоятиме перед аграрними господарствами.
«Умовно, якщо агрокомпанія в Україні виростила ріпак чи пшеницю на 100 га землі, вона має довести, що під час розорення цих земель зробила певний внесок для посилення поглинання вуглецю. Питання може стати таким чином, що агрокомпанії доведеться частину своїх угідь відводити під лісові насадження, вести облік таких насаджень з точки зору поглинання вуглецю, здійснювати на цій основі сертифікацію своєї продукції і таке інше», — розповідає керівник Брюссельського офісу Української асоціації бізнесу і торгівлі.
Іншими словами, зазначає він, будуть вводитися так звані сертифікати вуглецевого сліду для аграрної продукції. Це уже прописано в елементах ЄЗК.
На його погляд, Україні вже зараз дуже чітко і не соромлячись треба доносити до європейців стурбованість щодо ризиків, та пропонувати конкретний вклад в можливості реалізації «зеленої угоди».
Бобицький пояснює, що фінансово абсолютна більшість зобов«язань в рамках ЄЗК є непідйомними для виробників. Тому ЄС виділяє на реалізацію нової угоди неймовірні кошти — орієнтовно трохи більше трильйона євро до 2050 р. Але ці кошти призначаються виключно для європейських виробників. Натомість Україна може розраховувати тільки на технічну допомогу та позики європейських фінансових інституцій.
«Тобто наші виробники будуть позбавлені тих фінансових можливостей, які матимуть їх європейські партнери та конкуренти», — підсумував він.