Про це розповіла начальник Управління міжнародного співробітництва Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Олена Курята.
«Коли ми говоримо про вихід на іноземні ринки, особливо розвинутих країн, має встановлюватися еквівалентність заходів з офіційного державного контролю. Це ланцюжок дій, куди залучені не лише державні органи, але й бізнес. Ми маємо досвід: коли просування відбувається з обох боків, то вдається вийти на позитивне рішення набагато швидше», — зазначає Олена Курята.
За її словами, експортний шлях для виробників починається з запиту до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, і якщо на китайському ринку є зацікавленість в конкретному імпорті, тоді є діалог, і від Генеральної митної адміністрації Китайської Народної Республіки надходять «опитувальники» стосовно того, як функціонує дозвільна система.
«Але тут маємо невелику складність — китайська сторона просить надавати відповіді виключно китайською мовою. Після різного роду уточнень представники контролюючого китайського органу приїздять для аудиту, під час якого вони перевіряють місцевий компетентний орган з офіційного контролю, лабораторну мережу і можуть завітати на підприємство, щоб подивитися, як діє система контролю на виробництві», — розповідає Олена Курята.
Вона додає, що, крім загального аудиту, окремо проходить ще й інспекція — це перевірка безпосередньо підприємств.
Також експерт наголошує, що ще однією особливістю Китаю є вимога до підписання протоколів-меморандумів на рівні міністерства по кожному виду товару і продукту, що значно сповільнює процес.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua