Точка відліку. Як сільгоспвиробникам підготуватися до ринку землі

Таку думку висловив перший заступник голови наглядової ради з правових та земельних питань LNZ Group Сергій Якшин.
 
«Я не вбачаю доцільності переформатування роботи компанії, зміни її стратегії чи необхідності вжиття особливих заходів у процесі підготовки до відкриття ринку землі, адже кардинально у відносинах використання сільськогосподарських земель виробниками нічого не зміниться. По суті якихось спеціальних заходів у даному випадку і не існує. Сільгоспвиробники, як і будь-які інші суб’єкти господарювання, повинні бути гнучкими до різного роду змін ринку, до нових викликів, потрібно зберігати спокій та фокусуватися на першочергових цілях, що дозволить використати собі на користь будь-які зміни, в тому числі ті, що відбуваються в умовах функціонування ринку», — зазначає Сергій Якшин.
 
Він підкреслює, що на сьогодні кількість людей, які виявляють бажання продавати земельні ділянки, є незначною. Формується певна категорія людей, які планують не продавати, а придбавати земельні ділянки як капіталовкладення на майбутнє. До того ж ніхто достеменно не знає, яким чином буде формуватися ринкова ціна на сільськогосподарські ділянки, і яким буде її розмір.
 
«Кардинальних змін у діяльності LNZ Group при роботі з орендодавцями сільськогосподарських ділянок не відбувається, але тенденції потрібно враховувати. Робота має проводитися на постійній основі, в режимі максимально відкритого діалогу і постійного отримання зворотного зв’язку від орендодавців щодо їхніх потреб і настроїв», — радить Сергій Якшин.
 
За його словами, систематична робота з підвищення лояльності орендодавців сільськогосподарських ділянок потенційно призведе до пропозицій продажу земельних ділянок від орендодавців з довгостроковими договорами саме компанії, яка орендує ці ділянки на довготермінових умовах. Таким чином, передача земельних ділянок у власність сільгосппідприємств відбуватиметься фактично природним шляхом.
 
«В реальності для сільгоспвиробників важливий захист їхніх інвестицій. Оптимальним є процес виробництва, при якому основні засоби, зокрема земельні ділянки, належать на праві власності виробнику. Але формат залучення засобів виробництва, зокрема земельних ділянок, на умовах довгострокової оренди для бізнесу також є достатньо прийнятним та зрозумілим. Для класичних сільгоспвиробників, основна мета яких — отримати доход від вирощеної для власних потреб чи на замовлення сільськогосподарської продукції, достатньо оптимальною є й існуюча модель земельних відносин, при якій земельні ділянки використовуються на умовах оренди. Затрати є фіксованими на певний проміжок часу, при цьому відсутня необхідність залучати додаткові ресурси та переформатовувати діяльність підприємств під зміни умов ринку. І орендодавці, і орендарі націлені на отримання прибутку зі зрозумілими затратами», — зазначає Сергій Якшин.
 
Він звертає увагу, що при відкритті ринку землі не відразу буде чітко зрозуміло, як він працюватиме, можливі деякі незлагодженості, суперечності або неврегульованість певних питань. Як часто трапляється при набранні чинності законом, відсутні деякі підзаконні нормативні акти, або ж мають місце суто технічні негаразди, наприклад, не працюють або неналежним чином працюють реєстри.
 
«Наразі дивимося на норми Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» в такому вигляді, як вони є. Немає сенсу робити прогнози чи припущення щодо того, як працюватиме ринок. Але якщо вже й певним чином моделювати план діяльності підприємства в умовах ринку, при якому всі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які використовуються підприємством, будуть запропоновані до продажу, то сільгоспвиробникам варто розглядати найгірші варіанти розвитку подій і бути до них готовими», — вважає Сергій Якшин.

Людмила Лебедь, AgroPortal.ua