Чому відходи харчопрому стали однією з основних статтей українського експорту

Про це повідомила аналітик Української аграрної конфедерації (УАК) Неля Онищенко.

«Перш ніж говорити про категорію «Залишки і відходи харчової промисловості» і про те, чи експортують повноцінну продукцію під виглядом відходів, потрібно розуміти, що ми класифікуємо як залишки і що сюди входить. Згідно з українським законодавством, мова іде про групу 23 за класифікацією  УКТЗЕД  «Залишки і відходи харчової промисловості; готові корми для тварин». Тобто сюди входить борошно, крупи та гранули з м'яса  або м'ясних субпродуктів, висівки (з уточненням за якісними характеристиками щодо вмісту крохмалю, білків, сухої речовини та ін.), а також відходи і залишки від виробництва крохмалю, буряковий жом, багаса, макуха, шрот отриманий від переробки сої, соняшнику, льону, ріпаку, а також продукти, що використовуються для годівлі тварин», — зазначила вона.

Експерт підкреслила, що в українському законодавстві немає окремої групи для цих продуктів, тому виходить, що експортувати за кордон їх можна лише під виглядом харчових відходів та залишків, тому про спекуляції з митними тарифами говорити складно. Для цих продуктів ставка мита коливається від 5 до 20%.

«Ми можемо спостерігати зростання експорту окремих видів залишків та харчових відходів за кордон. Так, у 2017 році експорт соняшникового шроту зріс на 20,5%, бурякового жому — на 51,5%, в той час як обсяги експорту соєвого та ріпакового шроту знизилися як в натуральному, так і у вартісному виразі», — констатувала вона.

А за чотири місяці 2018 року Україна наростила експорт соєвого шроту (на 20%), бурякового жому (+44%), ріпакового шроту (+269%), в той час як експорт соняшникового шроту знизився (-7,1%). Перш за все, на думку Онищенко, це свідчить, що зростаня експорту може відбуватися внаслідок збільшення обсягів переробки сої, соняшнику, ріпаку, буряку в Україні, або про зниження обсягів внутрішнього споживання.

«Якщо говорити про переробку залишків та відходів в Україні, то, безумовно, виробництво та продаж продукції з доданою вартістю є більш бажаним для українського виробника. Проте тут постає інше питання — чи буде така ж затребувана перероблена українська продукція на світовому ринку, як сировина. У більшості випадків країни, які імпортують шрот і жом, зацікавлені в розвитку власних переробних потужностей, оскільки, крім зростання доходів, зменшується кількість безробітних», — зазначила вона.

Відкривати такі потужності в Україні, на думку експерта, може бути вигідно в тому випадку, якщо виробник матиме конкурентну перевагу на світовому ринку — наприклад, нижча собівартість виробництва, що дозволить продавати таку продукцію за ціною нижчою, ніж у виробників з Франції, Туреччини чи інших країн. Або ж, якщо зростатиме потреба у цій продукції на внутрішньому ринку.

«На сьогодні одним із основних продуктів, який виробляється із залишків та відходів харчової промисловості (йдеться про шрот, висівки, жом), є корми для тваринництва. Якщо звернутися до статистики, то в 2017 році вітчизняне виробництво кормів для ВРХ збільшилося на 3,5%, для свиней — зменшилося на 13%, для птиці — на 0,6%. Проте, споживання кормів залежить від потреби, а у даному випадку, незважаючи на зменшення поголів'я ВРХ і свиней, про зниження потреби в кормах говорити не доводиться. Адже в 2017 році імпорт за позицією «Продукти для годівлі тварин» перевищує експорт майже в 2 рази. А імпортуємо ми корми з тієї ж Франції, Польщі та Угорщини, яким продаємо спершу шрот та макуху», — додала вона.

Як зауважує Онищенко, будівництво переробних комплексів — справа, яка потребує значних капіталовкладень, а отже, й залучення інвесторів.

«У 2017 році індекс інвестиційної привабливості зріс, проте проблемні питання залишилися. Основними серед них є: корупція, здійснення судової реформи, невизначеність з питанням земельної реформи, тінізація ринку. Що ж до вітчизняних великих підриємств, то вони намагаються залучати міжнародні кредити під розвиток виробничих та переробних потужностей. Але ці заводи, в основному, переробляють власне сою, соняшник, ріпак, а не відходи, отримані в процесі переробки», — підсумувала вона.

AgroPortal.ua за матеріалами «Деловая столица»