Навчання — найкраща інвестиція в бізнес
Таку думку висловив економіст інвестиційного департаменту Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак.
«Бізнес, побудований на дармових донорських грошах, як правило, не має майбутнього і закривається, як тільки гроші закінчуються. Інша справа, якщо мова йде про доступ до міжнародного фінансування. Тут вже існує багато програм підтримки малого і середнього бізнесу, а для великих виробників — пряме фінансування від таких інституцій як ЄБРР», — зазначив експерт.
Також, на його думку, дуже корисна можливість отримати технічну допомогу, тобто знання, досвід, інформацію про ринок і технології.
«Те, чого ти навчився, за плечима носити не потрібно. І навчання — це дійсно найкраща інвестиція. Ми дуже багато надаємо інформації для бізнесу. Ми вчимо людей готуватися до торгових місій, організовувати їх і приймати в них участь таким чином, щоб ці кошти не були марно витраченими. Ми допомагаємо пояснити нашим депутатам і уряду, що потрібно робити умови роботи на ринку більш прозорими, що потрібно міняти застаріле кооперативне законодавство, а виробникам пояснюємо, як підготуватися до цих змін і навчитися працювати разом. Ось такі речі дуже потрібні, і на них також витрачаються кошти донорів, але це те, що дозволяє відкривати можливості для тривалого сталого розвитку», — підкреслив Ярмак.
Він також вважає, що іноді від грантів та інших дармових подарунків бізнесу шкоди буває більше, ніж вигоди.
Ярмак також висловив думку, що причиною розвитку виробництва плодоовочевої продукції в Польщі стало право на землю.
«Польща ніколи не скасовувала приватну власність на землю, і у них на землі завжди був господар, а Україна досі не має повної приватної власності на землю. Маючи власну землю, поляки швидко зорієнтувалися в тому, що дає значний дохід з одного гектара, і розвивають садівництво і овочівництво вже кілька десятків років. В Україні ж перші сучасні яблуневі сади були закладені 12-14 років тому», — зазначив він.
В Україні, на думку Ярмака, люди не проти ринку землі як такого.
«Неприйняття питання введення ринку сільськогосподарської землі має іншу природу — це лише прояв недовіри до влади та її інститутів. Фактично люди не впевнені, що право власності буде рівним і захищеним. Інакше, чому б я, будучи власником землі, виступав проти того, щоб мені дозволили, якщо я хочу, продати цю землю за гроші?», — вважає він.
AgroPortal.ua за матеріалами ProfiHort