Таку думку висловив менеджер Канадського кооперативного зернового проєкту та директор Першого кооперативного елеватору Сергій Курдицький.
Він зазначив, що кооперативний бізнес має свої особливості.
«Зверніть увагу, що в Україні будь-який приватний бізнес із кількома засновниками дуже погано приживається, в основному переважають форми з одним кінцевим власником… Для Заходу це дикість, там є багато мільярдерів, але майже ніхто не є одноосібним власником компаній, й якось же воно там працює, і причому досить успішно», — зазначив експерт.
На думку Курдицького, однією з причин такої ситуації є нерозвиненість системи захисту прав власності, домовленостей, виконання контрактів, запобігання маніпуляціям загалом в Україні. Не можна сказати, що в країні всі сфери працюють абсолютно нормально, а кооперація не працює.
«Питання нерозвиненості кооперації — це комплексна проблема умов ведення бізнесу з багатьма співвласниками. В Україні законодавство щодо цього ще погано виписане, і найголовніше — погано виконуються діючі закони. Згадайте, скільки скандалів було, коли двоє-троє учасників починали щось ділити? Це проблема всієї нашої економіки. Проте в цивілізованих країнах бізнес може будуватися на персоналіях, але не може базуватися на грошах лише однієї людини. Приватний підприємець може почати із чогось примітивного, а далі, щоб розвиватися, мусить залучати партнерів, інвесторів, виходити на біржу», — пояснює він.
Разом із тим Сергій Курдицький наголосив на необхідності державної підтримки кооперативів, модель якої має бути добре продуманою.
«Державні структури досить погано втілюють проєкти щодо розвитку кооперативного бізнесу, оскільки в більшості випадків чиновники мало розуміються на цій сфері. Найуспішніший варіант, коли влада співпрацює в цьому питанні із самими кооперативами та їх об'єднаннями як у розробці, так і у втіленні програм підтримки — тобто з тими, у кого є практичний досвід у кооперативному бізнесі й пряма зацікавленість в ефективному використанні коштів.
Умова дуже проста: ви повинні показати, що й справді розвиваєтеся, а не закопуєте державні гроші. І якщо кооперативи демонструють прогрес, то вони знову одержують гроші на подальший розвиток», — поділився він досвідом вивчення моделей у різних країнах.
Сергій Курдицький зазначив, що таким же чином працюють із новими кооперативами — за їхній розвиток і результати роботи мають відповідати кооперативні об'єднання.
«За такої моделі ефективність державної підтримки набагато вища, ніж тоді, коли просто роздаються субсидії. Звісно, в Україні може бути своя специфіка підтримки, але якщо, наприклад, виділяються кошти, й хтось захоче побудувати кооперативний елеватор чи якийсь інший об'єкт, то сільгоспвиробники самі не зможуть пройти сім кіл пекла, щоб просто почати будівництво.
Зрозуміло, що кінцева вартість об'єктів, на кожному з яких «вчаться з нуля», буде дуже високою, в тому числі через незнання й помилки.
Наступний етап — як ефективно керувати кооперативним бізнесом. Тут також немає часу для навчання, це також може коштувати дуже дорого, хоча б через те, що на ринку сільгосппродукції вже давно працюють різні компанії, тобто є конкуренція, місцями не дуже чесна. З таким завданням краще справляться ті кооперативи, які вже мають відповідний досвід і довели свою ефективність. Якщо немає прикладів — мають підставити плече держава та донори, щоб створити позитивний досвід і гарантувати його подальше розповсюдження», — вважає експерт.
AgroPortal.ua за матеріалами «Інфоіндустрія»