Що потрібно змінити у правилах експорту з України до ЄС

Так думку висловив радник зі стратегічного розвитку президента асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа.

«Обсяги торгівлі очікувано зросли. Доходило до того, що деякі інші стратегічні партнери України висловлювали у зв'язку з цим обережні занепокоєння — конкурувати з європейською продукцією на українському ринку стало надзвичайно складно», — зазначає він.

Експерт підкреслив, що темпи збільшення імпорту європейської продукції до України (16,3%) є суттєво вищими, ніж темпи зростання українського експорту до ЄС (9,4%).

«Вища «стартова» експортна вартість дозволяла тримати позитивний баланс торгівлі в межах 44,8-47,6% від товарообігу протягом 2016-2019 років, але вже в 2020-му цей показник впав до менше ніж 35%.

Споживач це побачив у асортименті магазинів. До все ще подекуди присутнього польського яблука додалися спочатку сири, а потім і молоко. Сири з Німеччини та Франції відвойовували місце на полицях. Це те, що було видно», — пояснює Володимир Лапа.

Крім того, за його словами, не таким помітним є суттєвий імпорт м'яса механічного обвалювання (простіше кажучи, перемелені залишки м'яса з хрящами), яке не знаходить збуту в ЄС, проте зручно розташовується в українській ковбасі; значний імпорт насіння тощо.

«Провал 2020 року змушує замислитися. Курс гривні тоді ще не зміцнювався, а ковідні обмеження не вплинули радикально на аграрну торгівлю. Суттєво потужніша підтримка сільгоспвиробників у ЄС — відносно постійний фактор, хоча тут треба визнати і свої гріхи, а саме вплив перманентного підвищення податкового навантаження на сільгоспвиробників в Україні. Але, можливо, все-таки щось не так у самій угоді?» — задається питанням експерт.

І відповідає, що насправді Україна все ще не має доступу на ринок ЄС за багатьма видами агропродукції: яловичина, свинина і навіть картопля. Розмір квот і мит тут просто не має значення — для експорту необхідно пройти аудит системи контролю, і тільки після цього Україна з«явиться в переліку країн, з яких дозволений імпорт до ЄС, і буде можливість сертифікувати на експорт окремі підприємства.

«Як цей процес триває, наочно показує приклад насіння злакових культур. Успішна перевіряльна місія ЄС щодо них відбулася ще в далекому 2015 році, але юридично експорт насіння з України до Євросоюзу став можливий лише наприкінці 2020-го. П«ять років на схвалення рішення щодо визнання еквівалентності системи контролю — це розкіш, яку може собі дозволити ЄС. І весь цей час торгівля йшла лише в один бік — з ЄС до України», — додає Володимир Лапа.

Аналогічно і по інших проблемних товарних позиціях, які «в стані розгляду», нагадує він.

«Саме тому «глибоку і всеосяжну» вільну торгівлю з ЄС наразі можна назвати лише умовно вільною.

Стратегічно існує дві опції: або Україна поставить на переоцінку систему контролю в Євросоюзі (як би це на перший погляд смішно не звучало, але статистика за особливо небезпечними захворюваннями тварин у багатьох країнах ЄС і адаптоване до норм ЄС законодавство в Україні дають можливість це зробити), або ЄС дещо оперативніше розглядатиме заявки України на аудит системи контролю за певними видами продукції, а в більш широкому розумінні — визнання еквівалентності.

Правильна відповідь є достатньо очевидною, але поки що залишається неочевидною в досягненні. Хочеться вірити, що це питання буде порушене на переговорах з європейською стороною і стане предметом порозуміння», — підсумував Володимир Лапа.

AgroPortal.ua за матеріалами »Європейської правди»